Моя тяга до техніки викликала бажання працювати ввесь час з технікою.
Тому з технікою я вмію все робити сам і все ремонтую дома сам.
Це залишилося в мене на все життя і ще підкріплене технічною освітою. В мене майже ніколи не буває, щоб я не зміг щось налагодити, відремонтувати, побудувати.
Про цю мою здібність, бувша дружина, на суді, при розлученні, сказала "у нього золоті руки".
Цю здібність я намагався передати своїм синам. З задоволенням і легкістю це сприймав син Михайло. Якщо він щось майстрував, я підказував йому і допомагав. Водив його в автомодельний гурток.
Володимир до техніки ставився прохолодніше.
І сьогодні я з охотою беруся до любої роботи, а особливо пов'язану з технікою. Завжди знаходжу для себе якусь роботу, майструю, освоюю якусь нову справу.
Те що люди вважають непридатним для роботи, в мене починає працювати.
Моїм відпочинком є зміна однієї роботи іншою.
Якщо я стомлююся від фізичної роботи, то переходжу до розумової.
Як технолог, конструктор продумую, планую, складаю технологію виконання роботи, розраховую кількість необхідних матеріалів.
До виконання задуманого приступаю коли все необхідне вже лежить біля мене.
Дуже не люблю роботи, які пов'язані з виконанням з іншими людьми, особливо, які щось хитрують, вигадують, не можуть скласти ціну, яку хочуть за неї взяти.
Часто згадую мамину настанову і відповідно неї дію
"На Бога надійся а сам не плошай", тобто завжди відстоюй свої думки, рішення, дії, багато працюй.
Пригадую невелику частину поговірок які мама часто вживали:
"Чужими руками можна тільки жар загрібати."
"Нехай я їду до сина, а куди ці люди їдуть." коли людей було багато в транспорті.
Коли було мама збиралися кудись їхати, або допомагали збиратися іншим, то ніколи не брали з собою зайвого.
Говорили "в дорозі і голка важка".<
Якщо з нас хтось відкладав якусь справу на пізніше, а мама заперечували, то говорили "нехай поганий чоловік".
До релігійного свята Спаса заборонялося їсти яблука. Було так, що ми їли яблука і вони попадалися червивими, то ми виказували своє невдоволення. Але мама на це говорили, що те що ми вкусити червиве яблуко то це пів біди, біда буде коли черви будуть їсти нас.
Коли хтось говорив, що десь речі чи продукти дешевші, то мама говорили: "за морем пилушка цілушка (копійка) та перевоз дорогий".
В своєму житті я не люблю розповідати про свої життеві негаразди, складнощі. Якби не було погано мені чи прикро і складно в мене від цього.
На запитання до мене, як твої справи, я завжди відповідав добре або нормально. Завжди намагався самостійно вийти з тих складностей в які потрапляв. І коли обставини змінювалися на краще на мою користь, тільки тоді я міг поділитися про ті складності які були в мене раніше.<
Після похорону мами, з Тарасівни всі поїхали по домівках, а я лишився на тиждень біля батька. Хотів дещо допомогти йому і побути з ним після такої тяжкої втрати для нас усіх. Щоб він в ці перші дні не відчував самотність і ніби непотрібність нікому. Конец текста 92 страницы
Сайт посвящен 100-летию со дня рождения моего отца Сиваша Григория Федоровича, который родился 27 сентября 1908 года по старому стилю в с. Петропавловке, Бердянского уезда, Таврической губернии; в настоящее время с. Тарасовка, Пологовского района, Запорожской области в России и всем, кто его знал, со словами благодарности.