В дитинстві мене часто цікавило, що знаходиться в середині, наприклад, годинника. Я розібрав будильник. Звичайно після цього він зупинився, але мене батьки не сварили.
Це сприяло моєму потягу до техніки. Пізніше я вже розбирав непрацюючі механізми і намагався налагодити їх роботу.
Мама поїхали в Запоріжжя, по яких то справах, і несподівано для нас привезли звідти радіоприймач "Новь". Світла в селі не було, то купили приймач на батареях. Батареї важили більше 20 кілограм. Пізніше мама розказували, що дуже важко було нести від поїзда з станції Челюскіна 8 кілометрів до дому.
Але ми вже слухали радіопередачі, концерти.
Через багато років пізніше по селу провели радіоточки і я перебудував радіоприймач на роботу від радіоточки.
Через дві хати від нас знаходився магазин. Інколи мама посилали мене щось купити сіль, мило, інше.
На той час там були примітивні цукерки подушечки, житні пряники і мені так хотілося купити хоч 100 грам.
Апе мама говорили, що треба збирати ті копійки на одежу нам і шкільне майно.
Інколи давали мені пару яєць. Казали піди здаси в магазин (тоді яйця приймали в магазині) і на них купиш собі що хочеш. Яке то було щастя.
В 1953 році поїхав з дому і брат Микола.
Світла в селі ще не було. Ввечері кімнати освітлювали гасовою лампою, каганцем. Уроки ми робили при світлі каганця,але мама хотіли щоб ми швидше робили уроки і гасили каганец бо треба економити гас. Я вирішив зробити вітроелектростанцію на 12вольт.
Десь з батьком взяли труби для вишки. Я їх з`єднав, посвердлив і зробив сходинки. Батько у когось випросив генератор.
Я зробив гвинт з дерева, трансмісію. Знову з батьком звели цю вишку електростанцію. Я провів дроти від генератора в хату.
В вітряні дні вже гасовий каганец (лампу) ми не запалювали.
Світло було набагато краще ніж від каганця і в двох кімнатах одночасно.
Мама ніколи не заперечували, як я щось робив і мені допомагав батько. Ще говорили батькові щоб допоміг мені. А він вмів багато чого робити, відремонтувати і пошити чоботи, скласти стіну, всі сільські роботи і я вчився тому біля нього.
Батько міг прогнозувати події і передбачати їх наперед, тому в більшості його не могли обдурити. Тому в селі можна було почути, що він хитрий. Але він нікого не обдурював чи обкрадав. Просто він не дозволяв щоб його обдурювали бо міг прочитати любий документ і розібрати суть в ньому викладеного і поступити так щоб не зашкодити собі і родині.
Подруге він ніколи не приймав поспішні рішення. Він завжди радився з мамою, родиною і зважував те рішення яке повинен був прийняти. Тому його не могли захопити зненацька і одержати від нього відповідь яку б комусь хотілося
В селі його вважали надійною і слухняною людиною. Пам'ятаю випадок. Ми вранці встали, а батька немає дома. З`явився він вдень і сказав, що їздив в лікарню. А трапилося таке. В колгоспі бригадиром був Логвиненко Самсон Данилович. Вночі дуже погано стало Калашнику Андрієві і його терміново треба було везти в лікарню. Серед ночі до нас прийшов Логвиненко, хоч у кожнім дворі були чоловіки, і каже батькові: "Іван не в службу, а в дружбу піди з ферми візьми коні і воза і відвези Андрія в лікарню бо до ранку він може недожити". Батько одягнувся і виконав прохання Самсона Даниловича.