Українське коріння? Невдачі влаштуватися на роботу в Україні після закінчення інституту? Робота в партійних органах Союзу?
Зустрічі і робота з Борисом Єльциним? Що?
Чи, можливо, має якийсь вплив, що мати росіянка?
Про яку не завжди добре відгукувалася сестра Григорія Федоровича Сиваша, Дяченко Химка Федорівна при зустрічах з моїми батьками.
З розмов рідних, це здається другий шлюб дяді, але в "Одісеї" про це нічого не написано і чи були діти в першому шлюбі не пам'ятаю.
Особисто я нічого не можу говорити про жінку, яку ніколи не бачив.
Григорій Федорович Сиваш порівняно часто приїздив до сестри Химки Федорівни і ніколи не проходив мимо нашого подвір`я, але завжди приїздив сам без дружини Марії.
Завжди розказував, який у нього достаток, яке велике господарство.
Що побудував всім трьом синам особняки з всіма зручностями.
Так говорили в селі, що він директор училища, яке готувало водіїв.
Він часто з водіями переганяв автомобілі, списані в військових частинах. Але переважно, то були майже нові автомобілі, бо в них виходив термін зберігання на колодках. Їх списували в армії і передавали на потреби народного господарства.
Він ділився з батьками, що часто міг використовувати ті авто і для власних потреб.
Ми з братом Миколою Савичем Дяченком завжди дуже раділи приїзду дяді Гриші. Микола в ті дні завжди приходив до нас, де стояли автомобілі.
Григорія Федоровича більше тягнуло в нашу частину села. Бо недалеко від нас була хата Сиваша Федора Андрійовича, де пройшло дитинство Григорія Федоровича.
Пригадую тітка Химка принесла фото Марії з сином Віктором на руках. Але на фото в Марії ніби одна нога. Вони всі довго гадали чому в Марії одна нога і дядя Гриша нічого про це не написав.
Коли була збудована початкова садиба мого діда Сиваша Петра Андрійовича сказати важко. Всі хто щось міг про це сказати відійшли в світ інший. Про це знали наша мама.
Вони багато про все розказували та ми те не запам'ятали.
Вони розповідали, що раніше хата, клуня і інші будови, на подвір`ї Сивашів, були розташовані на відстані 150-200 метрів від дороги, яка проходила по селу.
В 1921 році дід Петро Сиваш вирішив перенести хату ближче до дороги. Цеглу, саман, зробили нову, а матеріали дерево, черепицю використовували з старої хати, клуні.

Я пам'ятаю, що на місці старої хати і клунь лишилися підвищення землі. Тепер то був город, і кожен рік, коли переорювали, вже плугом, його, то натрапляли на каміння старих фундаментів. Ми з батьком Іваном Петровичем розкопували ті місця і вибирали каміння. Але іншого року знову натрапляли на нові ділянки фундаменту.
В новій хаті під одним дахом було розміщено дві кімнати, сіни і кухня, конюшня, сарай з погрібом. На горищі і в сараї зберігалося заготовлене для худоби сіно і солома. Тому коли взимку поралися біля худоби, то на подвір`я виходили тільки по воду і виносили гній з конюшні.
На одному рівні з Сивашівською хатою була хата і другого мого діда, по мамі, Гасенко Петра Оксентійовича.