Марія Лінченко раніше працювала в столових, кафе. І вона пригадала як моя мама привели її на гробки з проханням щоб вона там допомагала готувати їжу. Коли починалася трапеза ці куховарки розносили миски з їжею тим хто вже сидів за столами. Мама підказували Марії кому з найстаріших людей першому подати приготовлену їжу. Це був дід Хома Кривоніг. І коли люди хвалили смачно приготовану їжу, то мама казали, що це готувала моя невістка.
Майже сусідка батьків Доля Аня була в добрих стосунках з моїми батьками за їх життя. Живе вона в хаті Сиваша Максима(баби Векли)
Довгі роки вона поправляла могилку мами. Про це завжди мені говорила сестра Марія Іванівна Обіход і намагалася їй за це віддячити.
Тому вона радо зустріла мене.
Після смерті мами вона продовжувала підтримувати добрі зв'язки з батьком і розповіла мені, що хоч батько і не спілкувався зі мною, але в нього була папка з документами і фото і він часто її розкривав і переглядав фото.
Тепер я згадав, що коли, після смерті батька, в 1996 році я приїхав в село і зайшов на подвір`я. Обійшов все подвір`я і кругом хати. Раптом вийшла баба відьма, яка жила з ним, почала говорити мені, розпливчато, як то невпевнено, за якусь папку.
Але я її тоді не взяв.
Тепер я зрозумів остаточно, що то була батькова папка з усіма родинними документами і можливо з якимись невідправленими листами, чи зверненнями і до мене. Але потім вона ту папку спалила.
Дуже багато фотографій, які є тут в усіх частинах (файлах) зробив я Сиваш Іван Іванович.
14 і 15.04 2007 року, на проводи, фотографував я на різних цвинтарях пам'ятники своїх рідних, переважно цифровим фотоапаратом.
При обробці фотографій з звичайного фотоапарата недоліки плівки виправляють, а з цифрового я переніс в комп'ютер з усіма тонкощами які він зафіксував. Я звернув увагу, що всі пам'ятники були без недоліків, а ось тільки на пам'ятнику батька, Сиваша Івана Петровича, були якісь плями. Характерно,що їх було по кількості дітей в нашій родині чотири і ще були три промені. Ніби то виходять з могили батька якісь недобрі сили послані нам його дітям.
Я почав розмірковувати, чому відьма намагалася, папку з родовими документами і фото, вручити безпосередньо мені.
Але коли це їй не вдалося в 1996 році, то чому вона її не передала ні Марії, ні Миколі, які підтримували з нею зв`язки, або не передала комусь з родичів чи знайомих, щоб потім вони передали її мені, а все спалила.
Мабуть, все в папці було заговорене прокляттям і з надією, що я її візьму. А коли я її не взяв, то щоб те прокляття не передалося іншим, вихід був один, спалити.
І ось в травні 2007 року я зустрівся з людиною яка вміла читати такі загадки.
Як пояснила вона, що дійсно кількість тих плям, чотири, відповідає кількості нас (дітей). Вона пояснила, що це відбувається тому, що чаклунка наші фотографії положила в домовину батька і вони знаходяться в його могилі. А промені, які ніби виходять знизу в бік цих плям, це намагання батька захистити нас від тих негативних сил. Плями, які менш яскраві, дві нижні, це ті хто уже згас (помер) на той час.(Фото знаходиться в частині 5")