Начало текста 112 страницы

Дід Гасенко Петро відстоював українську національну ідею, тому після комуністичного перевороту був в уряді Центральної Ради. А ось внуки тепер прислуговують московському патріархату.
На фото є мій дід Сиваш Петро Андрійович, його брат Федір Андрійович і сестра Ольга Андріївна. Ось вони і є діти Сиваша Андрія. На фото є і мій дід по мамі Гасенко Петро Оксентійович і його брат Прокіп Оксентійович. З розповіді мами частина з тих хто на фото є нашими родичами і інші, але детально я не пам'ятаю.
Оригінал цього фото висів в нас, Сивашів, в великій кімнаті і мама періодично нагадували хто на них зображений.
В кімнаті в рамці висіла і довідка про звільнення батька з радянської в'язниці, а також і довідки про нагородження і відзнаки батька вже пізнішого періоду, але все це знищила відьма.
Але вона не знищила в нас нашу пам'ять про наш рід.

13.04.2007 року з Києва, ми з Олею Калітіною, поїхали на проводи в село Тарасівку.

По дорозі ми заїхали в м.Пологи до братів Віті і Володі Лиходідів.
14.04.2007р., перед проводами, з Володею Лиходідом я поїхав замовив і поставили пам'ятник моєму батькові Сивашу Івану Петровичу.
А також привели в порядок могили діда Петра і баби Федори Сивашів на цвинтарі в с. Тарасівка (Решетилівка) .
Мамину могилу вже впорядкувала Тоня Плювако (Доля), дочка тітки Ганни, сестри моєї мами.
Тепер я спокійно міг робити для рідних те, що роблять інші люди для своїх рідних, і не турбуватися, що на мене розішлють чергову брехню по типу, що я розриваю могили рідних або щось подібне.
15.04.07 р. ми прийшли на проводи.
Так як в селі я не був більше 12 років, то в ці дні багато хто підходив до мене. Спочатку питали чиї могили ми обробляємо,щоб з`ясувати хто я, або прямо запитували хто я, а потім спілкувалися зі мною.
Дехто хотів почути мою думку стосовно тих подій які є в Україні.
Так як вони не співпадали з їхніми, бо я був учасник померанчевих подій 2004 року і сторонник померанчевої команди, тому Калашник Микола Андрійович, якого переконали підтримувати регіоналів, комуністів, договорився, що сказав, що в Києві живуть дурні. Але я не зрозумів кого він мав на увазі таких як я, чи своїх родичів, яких в Києві багато, чи інших осіб.
Хочу пояснити, що в усіх столицях світу намагаються зібрати кращих громадян своїх країн. Ці люди, як правило, задають тон всій державі в відстоюванні своїх прав і порядку в державі. Українська столиця не є виключенням. В Київ намагаються зібрати кращих громадян. Так було і за Союзу і тепер. Як приклад: мене послали на роботу в Київ бо в мене був дуже високий середній бал при навчанні в інституті.
Я пригадав як раніше відбувалися проводи на гробках. Люди приносили на гробки продукти хто що міг, м'ясо купляли (виписували) в колгоспі. Жінки всю їжу готували на гробках борщ, друге і інше. На гробки приходив священик, з молитвою обходив цвинтар, а після цього люди починали поминати померлих тією їжею яку приготували і яку принесли з дому. Раніше на вільному місці стелили рядна і там сідали і влаштовували трапезу. Пізніше для цього на цвинтарі з дошок зробили довгі столи. Тепер кожен з родичами збиралися біля могил родичів.

Конец текста 112 страницы