Сказала, що видно по діях чаклунки, вона все робила щоб першим в інший світ пішов я Іван, але добре, що так вийшло, що я від неї нічого не взяв.
Ця жінка підказала, як треба поступити, щоб нейтралізувати ці злі сили і відвести їх від живих, від мене і сестри Наді.
Я зробив так як вона порадила і коли приїхав вдруге в Тарасівку 23.06.07, зробив нове фото тим же фотоапаратом, але на пам'ятнику вже нічого не було. Все було чисте. (Це фото теж є в частині 5).
Юрчак своїми діями намагалася відлякати, відігнати наш рід від батька і один від одного.
Але все вийшло по іншому, вона не продовжила життя свого роду і собі, тепер вже немає ні її, ні її сина, ні роду. І нічого вона не взяла з собою. Тож не даремно є поговірка "не копай яму іншому бо можеш сам в неї впасти."
А по собі лишила тільки негативні спогади.
Аня Доля розповіла, що в її присутності батько дав три тисячі рублів Обіход Марії Іванівній з умовою, що вона повинна була дати 1000 руб. мені.
Але Марія мені про це навіть нічого не сказала.
Розповіла Аня і про те що в хаті в стіні великої кімнати, біля ікон, були замазані два золоті кільця про які знала від мами, мабуть, тільки Надя.
Коли приїжджала Надя вона розколупала стіну і забрала ті кільця.
А також Надя хотіла взяти одну з маминих ікон, які висіли в кутку.
Але баба чаклунка заперечувала і коли Надя взяла в руки одну ікону, то вона чомусь розсипалася.
Аня розповіла, що в селі говорили Миколі Сивашу, чому він не ставить пам'ятник батькові, вже ж пройшло майже 10 років. Він їм відповідав, що він (батько) цього не заслужив. (Я про це почув коли вже поставив пам'ятник батькові)
Аня Доля говорила, що в селі були слухи, що клад золотих монет діда Петра Оксентійовича Гасенко знайшли.
Зайшли ми додому і до сусідки, батьків, Іванченко Тоні.
В неї з`ясували де точно знаходилася садиба Сиваша Федора Андрійовича.
Та садиба, на яку я думав, то був будинок її родичів Логвиненків.
А Сиваші жили перед Турчином Павлом. Пізніше на цьому подвір`ї почав жити Горулько Дмитро. Вхід в будинок він переніс з боку Турчинів в бік Назаренків.
Тоня Іванченко пам'ятає де стояв вітряний млин діда Петра Гасенко.
Це вище цвинтаря, який розташований проти нашої хати, але я там, навіть в дитинстві, вже нічого не бачив.
Коли проїжджали мимо будинку в якому знаходився банк діда Петра Гасенко я сказав тут був банк діда. Володя Лиходід підтвердив, що його мама Тоня розповідала, що дід Петро Гасенко побудував будинок банку і лікарню в селі Петропавлівці (Тарасівці).
При радянській владі будинок банку використовували під контору колгоспну "Більшовик", а після об`єднання колгоспів, колгоспу "Росія". В якому році я забув, в конторі колгоспу "Росія" трапилася велика пожежа і чомусь згорів тільки ввесь архів. в якому зберігалися матеріали починаючи з періоду побудови банку з 1914 року.
В той час були розмови, що ніби то був підпал.
Я поставив за мету з`ясувати де знаходяться могили моїх діда Петра Оксентійовича і баби Лукері Іванівної Гасенків.
Спочатку ми заїхали до Клави Долі, щоб вона підказала нам, але її дома не було, ми поїхали на цвинтарь де похована тітка Ганна Петрівна Доля(Гасенко). Вдалося самим знайти могилу тітки Ганни, так як там стояв пам'ятник. Дві могили, її і ще чиясь, були обгороджені оградкою.