Але все згадувалося неприємне, його постійні інтриги в роду, конфлікти, безпідставні звинувачення ним всіх близьких, які оточували його. Його коварність, підлість, хамство до рідних яке залишалося до останніх днів його життя
Марія згадувала, як він постійно тероризував її, постійно звинувачував в тому чого не було. Не давав в сім`ю свою зарплату і відбирав Маріїну зарплату і вона вимушена була рахувати копійки і їздити до своїх батьків в cело Біленьке, під Запоріжжям, за продуктами, щоб утримувати сім`ю і дитину.
Як він постійно принижува її тітку Марію Василівну Бабак.
Іншого звернення, як жирна свиня, і далі не літературні слова, в нього до тітки не було.
Света згадувала, як він намагався приводити до неї різних жінок, з якими він мав стосунки.
Згадки про Миколу переходили на батьків Сиваша Івана Петровича і Ольгу Петрівну.
Якщо згадували батькову жадність, то за маму Марія годинами говорила про її доброту, чесність, добропорядність, розум, теплоту в стосунках.
Як казала Марія: "Ваша мама була дуже мудра жінка".
Марія казала, що я любила вашу маму і Маріїна мама Шура за ту доброту Марії до нашої мами ревнувала її.
Згадувала, що Ваша мама постійно намагалася захистити її, Марію, від Миколиних нападок. Намагалася допомогти їм щоб тільки в родині був спокій і злагода.
Марія говорила, що знаючи складний характер нашого батька, завжди дивувалася, як мама уміла спокійно вживатися з ним.
Що в сім`ї було так, як говорили і хотіли мама. Якщо батько намагався щось говорити по своєму, мама спокійно зупиняли його розмови і говорили буде так і дійсно в родині все робилося так як говорили мама.
Марія згадувала, як Микола намагався розбити її стосунки з уже другим її чоловіком Лінченком Володимиром Михайловичем, намагався погрозами залякати його.
І в той же час потім постійно приїздив до них в село Біленьке, а потім і в Холодну Балку. І Володимир не мстив йому за його підлість, злобу і зневагу, а приймав як якогось родича, так було і в останні дні життя Миколи і на похороні.
Для мене було дивним, що після тих конфліктів, самодурства, хамства, які Микола влаштовував Марії, а потім і Володимиру, вони спокійно приймали його в себе. Накормлять, дадуть можливість побути в них скільки він хоче.
Марія має іншу сім`ю, але скільки разів їздила в Запоріжжя, щоб допомогти Миколі. Та і в передостанні дні його життя поїхала в Запоріжжя, підняла на ноги своїх рідних і зробила все, щоб вони турбувалися і доглядали за ним в лікарні в місті Запоріжжі.
На моє запитання, що її штовхало на це, відповіла "Він батько Свети".
Це протилежно, як діє бувша моя дружина, яка і зараз, після зустрічі моїх синів з Сивашем Федором Григоровичем з його сім`єю і якогось потепління їх в стосунках зі мною, намагається відговорити Михайла і Володимира, щоб не спілкувалися не тільки зі мною а із родом Сивашів, чиє прізвище вони носять.
Сина Михайла налаштовувала проти першої його дружини Людмили. Він розлучився з нею. Але тепер намагається показати себе доброю, періодично беруть внучку Катю до себе. Намагаються щось купити для неї, щоб вона відчула турботу батька.