Тому я вирішив їхати в Одесу на похорони.
З потяга повідомив Светі, що вже доїжджаю в Одесу. На станції мене зустрів її чоловік Андрій.
В Одесі мені розповіли, що Микола в Запоріжжі жив сам, як бомж. Захворів і попав в лікарню.
Через певний час їм в Одесу хтось повідомив, що він в лікарні. До нього поїхали дочка Світлана і бувша дружина, тепер Лінченко Марія.
Ті хто знав Марію і Свету, в лікарні здивувалися, коли з`ясували, що Світлана його дочка, а Марія бувша дружина.
Після цього там його вимили, а родичі Марії почали носити з дому йому їжу.
Його хотіли забрати в Одесу в лікарню, але Микола продовжував зневажливо відноситися до Марії, Світлани, як робив усі роки свого життя, і відмовився їхати.
Через певний час Світлана і Марія в черговий раз приїхали до нього.
Стан його здоров`я різко погіршився, він сильно опух. Після вмовлянь він, на цей раз, погодився їхати в Одесу.
За його вказівкою, по дорозі заїхали в квартиру і гараж, щоб забрати коробочку, яку він переховував, з золотими речами і грішми.
В квартирі був склад непотрібних речей, які він наносив з смітників, а гараж він майже спалив, бо запалив в ньому скати і міг згоріти там і сам, та його звідти витягли інші люди з автокооперативу.
В Одесі його помістили в лікарню. Через тиждень він помер.
Діагноз саркома крові.
Це і не дивно якщо всі роки він жив в кварталі де в повітрі постійно стояв кольоровий дим від "Запоріжсталі" і інших металургійних заводів.
Не зважаючи на підлості, які він робив мені, Сивашу Івану Івановичу, в останні дні свого життя, мабуть усвідомив це, і в лікарні Сиваш Микола сказав Марії Лінченко "Як помру подзвони Івану, може приїде на похорон."
Марія Лінченко з другим чоловіком Володимиром в селі Холодна Балка, Боляєвського району, Одеської області купили хату. Село розташоване за 20 км. від Одеси.
Света хотіла завезти домовину батька в свою квартиру, щоб попрощатися з батьком вдома, але так як Микола в Світлани не жив, священник рекомендував не завозити туди, а відразу, з моргу завезти в церкву села Холодна Балка.
Там його прах відспівали.
З церкви Сиваша Миколу Івановича похоронили на цвинтарі (гробках, як казали в Тарасівці) села Холодна Балка.
На похороні були присутні 10 чоловік, Света, Марія, її чоловік Володимир, я, чоловік Світлани Андрій, діти Павло і Саша, знайомі Свети.
Для мене залишилося невідомо, чому одесити, батьки Андрія не прийшли попрощатися і провести в останню дорогу свата Миколу, батька Світлани, яка народила їм славних внуків Павла і Сашу.
По телефону виразили співчуття Светі Тамара (Обіход) Остапенко, Михайло Сиваш, Іра Стамболійська з Софії.
Володимир Сиваш не знав, що помер дядя Коля, так як їздив на річницю смерті батька дружини Іри.
Телефонний зв'язок з ним був відсутній і я не зміг з ним зв'язатися.
Після похорону Сиваша Миколи я, Марія Лінченко і періодично до нас приєднувалася дочка Світлана Горліцина, намагалися пригадати той шлях життя Миколи, який перехрещувався, або ішов паралельно з нами.
В день, після його похорону ми намагалися згадати щось приємне, що залишилося після нього в наших серцях і спогадах.