Начало текста 103 страницы

Вони тільки на словах намагаються всіх переконати, що вболівають за Україну, а практично печуться за власні кишені і намагаються нав'язати і зберегти російські інтереси в нашій державі, а не захищають українські інтереси в тому числі і перед Росією.
Дуже багато українців цього не розуміють, чи роблять вигляд, що не розуміють. Коли наближалися дострокові вибори в Верховну Раду України в вересні 2007 року і в подібних партіях відчули небезпеку їхнього провалу, то багато хто з інших партій кинули свої партії і побігли в партію регіонів, щоб спільно спасати своє майно, себе і подібних.
Після виборів 30 вересня 2007 року партія регіонів і комуністи блокують роботу Верховної Ради. Але демократичні сили ще зуміли обрати новий склад уряду і вирішити деякі питання. А ось після лютого 2008 року, після прийняття України в СОТ, Верховна Рада України повинна ратифікувати цей договір. І тільки після цього юридично Україна вважається повноцінним членом СОТ. Тепер Україна могла б поставити багато невирішених питань перед Росією, і Росія щоб вступити в СОТ повинна їх задовільнити.
Так от вищевказані партії роблять все щоб Верховна Рада не працювала і не ратифікувала б договір СОТ. А відповідно Україна, юридично, не може ставити невирішені питання перед Росією. А Росія штурмує темпи вступу в СОТ, по прогнозах до літа 2008 року, без розв`язання не вирішених питань з Україною. То хіба це невидно чії це хлопчики в Україні і як вони маніпулюють людьми в південній і східній Україні.
Там же живуть не тільки росіяни, та і росіяни в Україні, якщо вони лишилися жити в Україні і вважають її своєю батьківщиною, повинні турбуватися щоб Україна була сильною і багатою країною і відповідно вони всі будуть багатшими.
Кому не сподобалося моє чесне, відверте викладення подій, як я їх бачу, розумію, а також посилаючись на архівні матеріали, прошу не ображатися на мене.
Але прошу зрозуміти і мої почуття від тієї необ'єктивності, стосовно мене, як в переносному так і прямому значенні.
Це заставило мене викласти все в об`єктивному баченні, посилаючись на історичні архівні факти і події, які пережили мої батьки, рідні і я в своєму житті.

Інформація від поїздки в Одесу.

Я хотів щоб Сиваш Микола прочитав уже написану цю книжку і знав, що багато його затій, стосовно мене, тепер мені відомі.
Але 18 листопада 2006 року мені повідомили, що 17 листопада помер Сиваш Микола Іванович і щоб я зателефонував в Одесу.
З Одеси мені повідомили, що похорони відбудуться 19.11.2006 року.
Я відразу намагався про це повідомити сестрі Наді в Болгарію. Але там змінили телефони і я не міг додзвонитися. Залишив інформацію на автовідповідач Надіній дочці Ірі.
Зателефонував в Мелітополь, племінниці Тамарі Остапенко.
Запропонував поїхати на похорони в Одесу. Але Тамара відповіла, через те, що Микола знущався над її мамою, Марією Іванівною (Сиваш) Обіход, на його похорони не поїду.
Я пам'ятав, що моя мама, Сиваш Ольга Петрівна, завжди ходила провести в останню дорогу всіх близьких, рідних, знайомих односельців і не тільки. Прощала всім їх негативні стосунки з-за життя, якщо такі були.

Конец текста 103 страницы