Я одержав, від Марії Обіход, короткого листа написаного нервовою рукою і закапаного слізьми.
В нім Марія просила тільки відкликнутися, якщо те, що сказала тітка Віра є якимсь непорозумінням.
Тітка Марія жила в селі Басань, недалеко від тітки Химки і Сави Дяченок. Коли помер її чоловік Тихон Павленко, переїхала до дочки в місто Маріуполь.
Тітка Ганна була замужем за Микитою Кривоногом. Жила з дітьми в селі Павлівка, біля ставка, поруч з другим сином діда Хоми, Сашком. Коли лишилася дома сама то переїхала до синів в Горлівку, Донецької обл. З Горлівки тітка Ганна приїздила до нас в гості. Мама з Дяченками намагалися зробити так, щоб вона залишилася жити в Тарасівці. Знайомили її з непоганим дядьком, вдівцем Дмитром Кривоногом. Але тепер її протирічча на релігійній основі, як бабтиски, не сприяло тому щоб вона лишилася жити тут.
У мами Ольги Петрівни Гасенко були сестри Ганна, Палажка, Тоня, Лукер`я, а також мама дуже родичалися з двоюрідним братом Михайлом Гасенком, який жив навпроти нас через дорогу.
Тітку Лукер`ю я не пам’ятаю, бо вона померла в молодому віці і про неї мама частіше говорили коли обсипали на цвинтарі і її могилу, коли я допомагав мамі носити пісок для могилок.
Тітка Ганна були замужем за Митрофаном Долею, діти Петро, Марія, Іван, Гриша, Михайло, Микола, Павло, Тоня.
Тітка Палажка, чоловік Іван Хоменко, син Андрій.Жили в м. Пологах, на Красному Хуторі.Мої брати Вітя і Володя Лиходіди в 2007 році сказали мені, що наш брат Андрій Хоменко помер в хаті через те, що вона не опалювалася взимку і він просто замерз.
Тітка Тоня, чоловік Сава Матяш не повернувся з війни, діти Валя, Соня, Сава, від другого шлюбу Павла Лиходіда, діти Вітя і Володя.
В квітні 2007 року Володя Лиходід розказав мені, що меншу дочку тьотя Тоня Матяш назвала Світланою. Але коли почалася війна, то німці знали, що в Сталіна була дочка Світлана і вони ніби всіх дівчаток з цим ім.`ям забирали. Тому тьотя змінили ім.`я Світлана на ім.`я Соня.
Я не знав цього. Ми всі і в післявоєнні роки називали її Соня.
Тому і декількома строчками вище, які написав, до зустрічі з хлопцями, писав її ім.`я Соня.

В кінці зникнення царської Росії і в радянські часи Єкатеринбург (Свердловськ), а тим більше Тюменська область, то були глухі не обжиті краї. Тому «великий Ленін» і відправив туди для знищення царську сім`ю Миколи 2го разом з прислугою і собаками.
Тепер цією подією і виділяється Єкатеринбург від інших подібних йому міст. Періодично згадують в підвалах якого поміщика, здається Морозова, треба було в «Одісеї» написати, більшовики мордували і розстріляли родину царя з сином інвалідом.

Я говорив Феді Сивашу, що рід Сивашів, ще за царських часів, виїздив з Петропавлівки, для проживання, в Воронежську губернію.
Тоді частина територій західних областей Росії в тому числі і Воронежської належали Україні. Після недовгого перебування там, по наполяганню бабушки, залишили Воронежську губернію і повернулися назад в Петропавлівку (тепер Тарасівку Пологівського району).