Він приїхав в с. Тарасівку до моїх батьків з батьком, дружиною Ніною і тестем. В той час дома був і я. Я фотографував їх , але фото вийшли не якісні і фото залишилися тільки в моєму альбомі, як пам'ять і згадка про подію. Коли збирали матеріали для книжки, деякі з них я вислав, але в книжку вони не ввійшли.

До стор.327..Петро Оксентійович Гасенко (Петр Аксентийович) це наш дід по мамі Ользі Петрівні (Гасенко) Сиваш.
Діда я не пам’ятаю. Вони з бабою померли в голодомор 1932 і 1933року
Мама багато доброго розповідали про нього і бабушку Лукерю, Розказували що спочатку дід працював конюхом, але навчився і став бухгалтером банку в с.Петропавлівка (Тарасівка).
Тепер як інтелігент, намагався в цьому дусі виховувати і дітей в любові до України, мови, дав дітям початкову освіту.
Багато говорили мама вибірково, виходячи з того часу і враховуючи ту репресивну політику тієї держави. Багато говорили коли я ще був малим. Переважну більшість з того я забув. Коли почали про все згадувати, дещо я згадав теж, але короткими епізодами. В тому числі і про Сальські степи.
Поховані дід Петро і бабушка Лукер`я на кладовищі в селі Решетилівка (Тарасівка), що знаходиться недалеко від хати, якої вже немає, моєї тітки Ганни Долі (Гасенко)
Недалеко від неї, останні роки свого життя, вони жили в убогій хаті.
Але і там дошкуляли їм комсомольці. Взимку залазили на дах і закривали димову трубу, щоб димом дід з бабою в хаті потруїлися.

Про те, що згадується в «Одісеї», що немає списків розкулачених і репресованих радянською системою.
Документи, вірніше списки розкулачених, могли або забрати в російські архіви або знищити в останні часи. Бо боялися, що архіви відкрилися і багатьох із тих хто був причетний до тієї «роботи» могли засвітити,
Коли я працював і в архіві «Вищих органів влади», я просив дати мені списки членів уряду Центральної Ради всіх рівнів, бо з повідомлень мами дід Петро Гасенко був членом цього уряду.
Спочатку пообіцяли знайти, а потім сказали, що такі списки відсутні.
Тому,на цей час, я і не зміг до кінця з`ясувати участь Петра Оксентійовича Гасенко, як депутата чи члена уряду Центральної Ради. Я ще раз повернувся в цей архів в січні 2009 року, але так нічого потрібного і не знайшов.

Тоді ж там я бачив і матеріали репресій і розкулачення селян безпосередньо в наших районах, Бердянського повіту.
Зберігаються в архіві різні рішення в районах Запорізької області.
В них ідуть зведені переліки скільки яких селян куди відправлено. Скільки вислано з України. Вказувалися цифри кількості людей, яким заборонялося повернення в Україну.
Але персональних списків, переліку прізвищ я не знаходив.
Це підтверджує те, що в ті часи з за кордону не всі критикували радянську Росію за репресії. Бо інформація була закрита і заборонявся вї`зд іноземцям в ту державу.