Я був найменший в сім`ї. За моє трудолюбство і повагу до батьків, був найлюбимішим в батьків.
Я завжди працював не покладаючи рук, коли ще був дома, а потім і коли приїздив в гості до батьків. Коли я приїздив додому, то мама було говорять, лиши роботу, іди зустрінся з друзями.
Я завжди захищав батьків від нападків Миколи, ще тоді коли була жива мама. Коли не приїду додому, мама жаліється на Миколу.
Говорили, мало що нічого не хоче допомагати їм, то ще коли приїде до них, доймає їх різними придирками, приниженнями, образами, вимагав віддати йому частину городу.
Приїде до батьків і замість допомоги їм починає ремонтувати свій автомобіль в польових умовах, і сваритися з батьками.
Особливо допікав маму за віру в бога.

До стор.320. Коли батько повернувся з війни, то привіз два велосипеди, жіночий і чоловічий. Хоч вони були дуже старенькі, але нам вони дуже допомагали в господарстві. Їх використовували, як за прямим призначенням так і для перевезення різних вантажів в мішках.
Був один прикрий, якщо не близький до трагічного випадок.
Батьки завжди допомагали сім`ї Марії Іванівній Обіход, доглядали дітей, вирощували для них свиней, якщо щось треба було будувати в них, батько їхав до них.
Ми їхали з батьком велосипедом з села Роботіно від Марії Іванівни, де вона працювала вчителькою. Були вже за 1-1.5 км від дому.
З гори батько сильно розігнав велосипед, щоб не вставати і виїхати на підвищення. Внизу на перегині дороги вилка переднього колеса відламалася і ми з батьком трохи не загинули.
Я прийшов до свідомості тільки коли возом привезли додому і вже везли мене з дому в лікарню.

Батько привіз з війни фінку і старовинний пістолет (наган).
Фінку батько загубив на весіллі у Сави Даниловича Дяченко, а де дів пістолет невідомо. Можливо і тепер десь захований в будинку де жили батьки і ми.
Спочатку батько пістолет не ховав. Коли в сільському клубі (під клуб використовували хату мого діда Петра Гасенко, якого висилили з дружиною після 1917 року). сільські «артисти» ставили якусь виставу, пов’язану з війною, то брали в батька цей пістолет, щоб демонструвати справжню зброю. Періодично, дома батько ставив капсуль і без набоїв стріляв в плитку. Але потім десь заховав так, що ми його не бачили.
А пізніше з сином Миколою написали в КГБ кляузу, що ніби то цей пістолет знаходиться в мене і я хочу з ним приїхати до батька з погрозами.

До стор.326.. В 1972 році Сиваш Віктор Григорович з рідними приїхали провідати сестру Григорія Федоровича, Химку Федорівну в с.Басань і моїх батьків.