Частина архівних документів в різні періоди з УКРАЇНИ БУЛА ВИВЕЗЕНА в Росію ніби для опрацювання, та так там їх і привласнили, як багато інших українських цінностей, або там їх знищили, щоб затерти певні сліди історії нашого народу.
Навіть коли тікала радянська армія від німців в 1941 році, то попереду ішли спец команди, які грабували всю Україну і вивозили за Волгу.
16 жовтня 1941 року в Куйбишев, тікаючи від німців, уже переїхав уряд бувшого Союзу. Сталін повинен був приєднатися в останню хвилину. Навіть в такий трагічний час не забували грабувати і вивозити все в глибинку Росії під девізом не залишимо ворогу.
Підривали споруди, храми і з них вивозили залишки, навіть зруйновані храмові фрески.
А сьогодні говорять або що в них тих цінностей немає, бо ховають в запасниках архівів, або говорять, що це їхнє.

В 1936 році підірвали в Києві Михайлівський Золотоверхий Собор. Планували знищити і Софіївський собор. З собору забрали все в т.ч. і фрески. Сьогодні Україна відбудувала красу Михайлівський собор, а фрески Росія не віддає. Стоять, поки що, в соборі голі стіни де повинні бути фрески. Надіюсь, що ця «порядна держава» поверне награбоване.

Скільки українців замордували в царських російських, і радянських концтаборах починаючи і з 1917 року і до 1991 року.
Вся Україна в тайзі в концтаборах безкоштовно пиляла ліс, де був і мій батько Сиваш Іван Петрович.
Будували заводи різного призначення, добували нафту, газ і багато іншого. Всього не перерахувати.
Більша частина тієї дармової сили лежить в тих землях, друга частина, від безнадії повернутися, залишилася там жити навічно, бо їм тодішні суди виносили вироки, без права повернення на Україну, або без права виїзду з тих місць, після закінчення терміну відсидки. Ось і маються вони і їх діти, тепер як громадяни РФ, по чужих землях тільки не на Україні.

Німецький фашизм вивозив, в війну 1941-1945р.р., в Німеччину людей з усіх завойованих ними країн, і використовував, як дармову робочу силу. По зразку советів. Бо як стає тепер відомо сталінський режим тісно співпрацював з гітлерівським режимом і ділився досвідами побудови радянських концтаборів і мордування власного народу. Заключав пакти розділу Європи і обоюдного захоплення певних країн.
В 1942 році в Німеччину була вивезена з України і моя старша сестра Марія.
Але німецька держава хоч через 60 років, після закінчення війни, пішла на поступки світовому тиску і виплатила тим невільникам, порівняно мізерні, суми грошей в тому числі і моїй сестрі Марії.