стовпи. Тільки з Красної площі міліція підбирала таких в медвитверезники, щоб не розглядали і не фотографували їх іноземці.
Якби так пили Запорізькі козаки, то це б передалося по генах їх дітям, а вони б пили ще більше і були б подібні на столичних московських мешканців.
А в нашому роду Сивашів і всіх Сивашів з Тарасівки, яких я знав і бачив, п’яниць не було. А те що наш рід Сивашів входив до козаків я знайшов документальне підтвердження в історичному архіві.
Ця інформація є в «Одісеї» і тут.
Не було п’яниць і серед інших людей нашого краю.
Це були окремі рідкі випадки.
В Москві в робочих кварталах цей кошмар був звичайним і природним явищем для росіян.
При навчанні в інституті один із викладачів розказав нам студентам чому українців називають хохлами. За царювання в Росії царя Олексія, делегація українських козаків поїхала в Росію. Росіяни побачили їх стрижку, оселедці на голові і назвали їх хохлами.
Через певний час російська делегація приїхала в Україну. Всі вони були не стрижені і не голені з бородами. Українці сказали «як цап» (как цап). Ця назва трохи змінилася на кацап.

Після закінчення інституту, по направленню, я поїхав на роботу в Київ на завод «Ленінська кузня». Роботою я був пов'язаний з військово-промисловим комплексом і об`їздив значну частину Союзу, Російської республіки вздовж і поперек.
В тодішнім Ленінграді п’яних бачив менше.
На Далекому Сході в Владивостоці, Хабаровську, Сахаліні, Камчатці, коли привозили горілку, то вибудовувалися черги.
Купляли її ящиками з автомашини. Говорили мені «бері, а то потом скоро не будет». Там теж було багато п’яного народу і ще клопів.
Але столицю ніхто не зміг переплюнути. То була рекордсменка п’яниць.
Так як по роботі я завжди був пов'язаний з виробництвом і постійно бував в цехах де могли бути любі випадки чи несподівано прорвати маслянні труби під тиском і забризкати оточуючих, тому в житті я завжди одягав темний або сірий одяг.
Ця звичка зберігалася і тоді коли я був і не на виробництві.

Стосовно посилання на якісь документи, що Запорізька Січ це міф. То чергова вигадка недоброзичливців сусідів.
Що це неправда підтверджує, що тоді б мене не просили піднімати пласти документів козацького періоду, які знаходяться в українському державному історичному архіві. Там гори документів, які підтверджують зворотне написаному в «Сивашській Одісеї».
За ті роки, які я працював в архіві, зміг підняти тільки маленьку частку з необхідного.
А скільки ще документів, того періоду про Запорізьку Січ, знаходиться в інших архівах інших міст і країн світу.
В центральному архіві в м.Києві мені повідомили, що документи півдня України необхідно шукати в обласних архівах. Тоді помічник Сиваша Феді там підняв метричні церковні книги села Петропавлівки раннього періоду і з`ясувалося, що всі Сиваші в селі пішли від одного кореня тобто всі родичі.