заводу. Директор заводу був депутат Верховної Ради Союзу. Хотів показати, що в нього на підприємстві все нормально.
Проти мене почали діяти по радянському зразку. Проводили одні збори за другими і безпідставно звинувачували мене, а не головного конструктора. Намагалися перевернути нібито я не об`єктивно все висвітлив. Але маючи, як докази, документи я не здавався. Тоді катівська система запрацювала по сценарію.
Почали відколювати від мене на роботі тих хто мене підтримував, друзів, знайомих, рідних. Вмішалися в сім`ю і вона розпалася.
З першого відділу заводу заступник директора, бувший кагебіст Сур, поїхав до батька і його відкололи і навіть більше. Тим більше, що зі мною у нього були розбіжності. Він пересварився з усіма дітьми і поливав усіх брудом із-за незгоди, щоб він одружився, після смерті мами, з чаклункою.
Я звертався в різні інстанції партійні, господарські, ЦК бувшого Союзу. Було дуже багато різних комісій, зборів і фальсифікацій різного ґатунку. Зараз у мене зберігається ціла валіза тієї переписки і різних відповідей і рішень.
На захист себе і подібних я створив на заводі вільну профспілку. Зібрали до 2000 підписів на відставку директора заводу. Підняв інші проблеми заводу.
В 1990 році відправив в ЦК КПРС партквиток і заяву в якій написав, що більше і дня не хочу бути в партії, яка знищила тих хто робив революцію і цвіт держави і продовжує це робити тільки іншими методами.
Мене виключили з партії без моєї присутності, всупереч статуту партії.
В 1992 році мене звільнили з заводу за скороченням штату.
Керівники заводу говорили працівникам, що Сиваш більше не переступить прохідну заводу.
Але суд поновив мене на роботі.
Я захворів і в 1993 році лікар мені каже, що у вас щось не так в житті.
Я йому все не розказував, але для себе зробив висновок.
Після виходу на роботу після операції, на щитовидній залозі, я пішов з заводу за власним бажанням.
Пізніше в 1993 році в міському автобусі зустрів працівник першого відділу заводу «Ленінська кузня». Він запитав, як у мене справи.
Я відповів, що добре. Він сказав мені, «да тобі вже був підготовлений Магадан». Від Магадана мене врятував розпад катівської держави.
В 1993 році я почав працювати на іншому заводі, який знайшов поки був на лікарняному, Київський дослідний експериментальний механічний завод (КДЕМЗ).
Працював я начальником конструкторського бюро, головним конструктором заводу, виконуючим обов’язки головного інженера, головним інженером заводу. Але коли завод зупинився, я пішов з заводу. Директора влаштовувала орендна плата за здані площі, яку платили в його власну кишеню.
З 12.1998 року я працював менеджером, страховим агентом в страховій компанії «Скіф». А з 02.2000 року достроково пішов на пенсію, коли пішли розмови про підвищення пенсійного віку.
Згідно Закону скороченим дозволялося іти на пенсію раніше за 1,5 роки до досягнення пенсійного віку.