Розпався Союз. Зайшли непрості часи. Одні розкрадали державу, інші боролися за Україну. Люди вирували. Підтримували Народний Рух України і нову Незалежну державу.
Я теж був з ними. Але в ряди Руху тісніше влитися не міг. Я продовжував боротьбу на «Ленкузні», як голова вільної профспілки. Боротьба, хоч уже Союзу не було, була не проста. Я вважав, що моя боротьба, то було моє доповнення до загальної боротьби.
Я ні про що не думав, що зі мною можуть розправитися із-за рогу. Начальство заводу говорило треба прибрати міністра фінансів України Пензеника і Сиваша.
В державі Україна, темні сили, які були при владі при соціалізмі, знищили промисловість, сільське господарство і все інше.
Розікрали народне багатство і продовжують розкрадати. Доводять людей до стогону, але люди залякані попереднім режимом, бояться виступати проти тих хто відкрито руйнує державу.
Промисловість не працює, старі кадри втрачають кваліфікацію, відходять в світ інший, нових фахівців для промисловості ніхто не готує. З часом ми можемо перетворитися в країну третього світу
Люди не розуміють навіть того, що на виборах вони можуть сказати своє слово, проголосувати за патріотів своєї держави.
Проросійська п’ята колона в Україні постійно намагається підірвати устрій України. Вони не хочуть зрозуміти, що якщо погано будемо жити ми в своїй державі, буде погане і їх життя.
Я вважав, що погано буде жити років 3-5, а потім буде покращення. Вважав, що злочинців при владі нехай навіть 50%, а 50% чесних працівників.
З такою думкою я жив до весни 2001 року. Але це не так. Ситуація набагато гірша.
Перше. Коли на чолі уряду України став чесний, національно налаштований Віктор Ющенко, прості люди в державі відчули хоч  якесь покращення особисто. Віддали борги пенсіонерам, почали збільшувати розмір пенсії, стабілізувалася гривня і припинилася інфляція, віддав за кордон частину боргу 2,5 мільярда доларів, почала ворушитися промисловість і інше. Все це він з командою зробив менш ніж за рік.
Зрозуміло, що він не влаштовував тих кому вони перекрили «кисень» в крадіжках.
26 квітня 2001 року зібралася Верховна Рада і голосами комуністів, зелених, соціал-демократів об’єднаних зняли з посади Ющенка.
Дуже дивно, що безпосередньо 26.04.2001 року Президент Кучма поїхав на зустріч в Чорнобиль, а не в Верховну Раду.
Я розумію, що це була річниця Чорнобильської аварії, але зняття Ющенка з посади для президента повинно було бути важливішим, щоб  не допустити дальших зменшень позитивних змін в Україні.
Нам продовжують нав’язувати двомовність, русифікацію преси, радіо, телебачення інше. Кричать, що в Україні наступають на рускоязичних. Хоч все навпаки. Навіть при Союзі я не чув і не бачив тієї каші мовної. Якщо газета на українській мові, то в ній написано все українською, так же ішли і передачі. Зараз якийсь кошмар. Одна стаття українська в газеті інші російські.
Передачі, один говоре українською, в основному диктор, інші російською без перекладу. Ні одна держава до такого не допустила б.