Багато з того, що відбувалося тоді і для мене було незрозуміле, було просто як факт. Тепер розум аналізує і розставляє все по місцях.
Згадую розмови батьків і родичів. Більшість, особливо таємних розмов, були з Дяченками. Почуті уривки тих розмов, які я тоді не розумів, багато з того далекого доповнила «Одісея» і багато стало зрозуміліші події, зрозумілими розмови батьків.
Тепер, інколи, я ловлю себе в тому стані спогадів в якому пам’ятаю маму. Виходить і вони тоді згадували своє далеке минуле, батьків, рідних, радість і ті звірства радянського режиму. Терор під час і після більшовицького перевороту, який з північної країни занесли і в Україну. І як результат, передчасну втрату рідних і близьких.

Президент сусідньої країни відпрацьовує кагебістський лексикон російської мови.
Під час подій на Дубровці в Москві, спецслужби отруїли газом свій народ, а перекидають це на чеченський фактор. ЗМІ транслювали голос президента тієї держави «…будім мочіть їх (чеченців) в сортірах…»
А в липні 2005 року намагається лексикон відпрацювати на українському факторі.
В Росії знають, що з листопада 1999 року, коли в Україні прем’єр міністром став В.Ющенко, його заступниця Юлія Тимошенко перекрила всі масштабні канали розкрадання українського і російського газу і нафти на території України, а також перестали безпідставно відключати електроенергію. І такі події більше не відбуваються.
Комусь захотілося в черговий раз кинути тінь на Україну.
В підземних схованках України, закатали біля 8 мільярдів кубів російського газу, як резерв для перекачки в Європу в вигідний момент.
Здається, на засіданні вісімки в 2005 році з`явився новий «крилатий афоризм» від президента тієї країни: «…ми будім развівать отношенія с Украіной после того, как там не будут тиріть рускій газ….».
Для росіян і світу запустили чергову качку, що ніби ті 8 мільярдів кубометрів зникли. А через декілька днів, після цієї заяви, російський  Газпром ніби переконався, що газ нікуди не зникав, і підписав з Україною угоду на той газ , з розподілом 2,5 мільярда кубів віддали Україні за транзит через нашу територію, решту Росія залишила собі, як резерв для перекачки в Європу.

В молоді роки мене дивувало, коли чув, що в часи сталінських репресій дружини відмовлялися від репресованих чоловіків, діти від батьків. Згодом подібне пережив і сам.
Це відбулося, коли на роботі, як голова групи народного контролю, намагався встановити справедливість.