Маю 32 сотки землі. Там вирощую врожаї для себе, частину врожаю продаю, щоб мати кошти для оплати поїздок, утримання гаража, автомобіля, який служить мені з 1975 року і інше.
Декількома обмінами в1992р,1994р. і 1996р. зумів знову мати окрему однокімнатну квартиру в центральному районі м. Києва.
Ціни на нерухомість стрімко зростають і ті ціни, які були в 1996 році, коли я купляв квартиру, збільшилися майже на порядок.
Але вони примирення уникають. Можливо гризе совість за побої.
З допомогою підбурювачів, продалися тим хто намагався мене розчавити.
Правду вони можуть приховати від інших, тепер своїх сімей, але в собі те носитимуть до кінця життя.
Весною 2005 року я зустрів бувшого начальника відділу кадрів заводу "Ленінська кузня" Ковальчука Є.П, який тепер пішов з "Ленкузні".
Він несподівано запитав мене, які у тебе стосунки з синами. Я відповів, що такі як і були. Він доповнив, що це буде довго, поки нормалізується. Він знає, як за вказівкою, розвалювали сім`ю. Через кого діяли і налаштовували проти мене.
Але на моє запитання хто давав ті вказівки, і через кого не сказав. Відповів, поговоримо пізніше.
Це пізніше трапилося тільки в вересні 2007 року, тому що і із заводу "Ремдізіль" він пішов на пенсію.
Тепер розмовляли ми про сьогоднішне життя.
Пригадали як ми познайомилися в 1964 році, коли я приїхав на завод "Ленкузню" спочатку на переддипломну практику, а потім на роботу.
Він тоді працював в електроцеху №11 і був секретарем партійної організації цеху.
Сказав, що ще тоді вони замітили здібного молодого спеціаліста і з начальником цеху Качинським хотіли щоб я перейшов на роботу до них майстром або заступником начальника цеху.
На переддипломній практиці я працював технологом в механічному цеху №4. І мене замітили не тільки в їхньому цеху. Коли я , після захисту диплома, повернувся вже на роботу, то мене перехопив начальник технологічного бюро цеху №8 Орлов Леонід Борисович, де тепер я почав працювати технологом. Пізніше Орлов сказав, що я спостерігав за тобою ще коли ти працював в 4 му цеху.
Від нього мене забрали служити в армію.
А коли я повернувся з армії, я пішов працювати в відділ головного конструктора конструктором, де був конструктором 3ої, 2ої, 1ої категорії, керівником конструкторської групи, начальником конструкторського бюро.
Я запитав, Женя, а хто давав вказівку втрутитися в мою сім`ю після 1986 року, коли я розкрив махінації головного конструктора.
Він відповів, що коли головний інженер заводу Сопряжинський В. М. заміщав директора заводу, то це була його команда. Діяли через жінку мого товариша і сусіда Кулагу Нінку і сусіда Рибачука Діму.
Що Ковальчук на нараді тоді сказав виконуючому обов'язки директора, що тисніть на Сиваша по роботі, якщо для цього є підстави, але не втручайтеся в сім`ю.
Він говорив їм, що всі розрахунки і роботи які виконував Сиваш за ввесь період роботи на заводі і під його керівництвом члени його бюро були беззаперечні і діяли безпомилково і ніхто їх не міг заперечити.
Допомагала головному інженеру і його коханка, яка працювала терапевтом в заводській поліклініці і була подругою бувшої моєї дружини