На початку в мене виникла ідея передати примірники "Сивашської Одісеї" в архіви України, в музей гетьманів на Подолі в Києві, можливо в Пологівський або Запорізький архів. Але пізніше цю думку відкинув. Так як вважаю перекручена правда там непотрібна.
Хіба тільки щоб показати, як відносяться до України і українців в Росії і тепер. За роки Незалежності, українці і хто живе в нашій країні побачили і зрозуміли "доброзичливість" її.
Історію України писали завойовники. Тому вони і не показували дійсність і дійсну кількість загиблих українців в продовж століть боротьби нашого народу з різними завойовниками в тому числі з росіянами царськими і радянськими.
Повна історія української землі і українського народу з`явиться з часом.
Народний Президент України Віктор Ющенко сказав, що ми повинні знати чесну історію своєї держави і свого народу без перекручень. Частина чесної української історії уже написана українцями, яким совети тут намагалися закрити роти, і видана в західних країнах.
Я впевнений, що над збором правдивої історичної інформації про Україну, уже тепер працюють не один історик, а цілі колективи.
Ті сили, які ми задіяли в дослідженні свого родоводу, це крапля в морі. Всі ми працювали тільки в пошуках і виясненні коріння свого роду, але не всі на справедливе висвітлення нашої землі, колиски українського народу, України і деяких слов`янських народів, які з`явилися пізніше.
Дехто заплутався, що вважати первинним Київську Русь чи Московське князівство і в різні часи завойовані ним землі. Приклади: засновувати і будувати Москву, з Київської Русі поїхав син київського князя Юрій Долгорукий. Похований він в Києві на території Києво-Печерської Лаври.
Пізніше, на Кавказі Росія вела 150 років загарбницькі війни, поки поставила ЧАСТИНУ цих народів на коліна.

Про "добровільність" приєднання кавказьких народів і від молдаванина до фіна описав свідок тих часів Тарас Григорович Шевченко в своїй поемі "Кавказ", при нагоді яку обов'язково прочитайте.
Відлуння тієї війни і сьогодні відчуває на собі в вигляді чеченської війни і стосунків з іншими національностями і сусідніми країнами.
Якщо все приєднувалося добровільно, то чому на Кавказі воював Лермонтов і інші відомі люди. На війни, в тій державі, відправляли неугодних режиму людей і народи.
Про "добровільність" входження різних країн і народів в російську, а згодом радянську імперії говорить невеликий приклад.
Тільки слабкіше стали впинатися російські багнета в спини цих народів, як цей картковий "будиночок союз" розсипався на частинки без єдиного вистрілу, окрім окремих інцидентів в Баку, Тбілісі, Вільнюсі.
Нехай подякує долі Московське князівство, що хоч ще лишилася РФ, а то і це утворення могло приказати не довго жити.
В книжці бачу багато непорозумінь.
Написано "щирий українець" Ярослав Мудрий. Чомусь, незрозуміло для мене стоять лапки. В підході до Великого предка нашого народу стоїть якесь применшення його постаті і ролі, відоме, мабуть, тільки автору.