В Україні почалися вбивства нескорених патріотів.
Народ України масово почав виходити на акції протесту на вулиці, але бандитську знахабнілу владу це не лякало.
Але ми вчилися боротися з ними. Протести набирали масовості.
В 2001 році обікрали мою квартиру. Я звернувся в міліцію, прокуратуру і переконався, що то ті ж злочинці тільки в державній структурі і в державній формі і діють так щоб розділити між собою вкрадене моє майно з дійсними злочинцями.
Чашу терпіння українського народу переповнила відкрита фальсифікація президентських виборів 31 жовтня і 21 листопада 2004 року.
Отруїти, кандидата в президенти, Віктора Ющенко не вдалося. Вижив.
Пропихали в крісло президента України, за участю політологів з Росії і президента Росії Путіна, двічі судимого Януковича В.Ф., який перед телекамерами посилав нецензурними словами майбутніх виборців, які зверталися до нього з запитаннями.
Путін приїжджав в Україну в передвиборну компанію і розігрував зустрічі з Кучмою і Януковичем. Виголошував по українських засобах масової інформації (ЗМІ) промови на підтримку Януковича.
Хотів би запитати своїх родичів, хто з Вас віддав би не судиму дочку за двічі судимого? чи прийняв би такого в свою родину?
Але чого Ви голосуєте за проросійську партію,щоб привести її і її не політично судимого "лідера" до керівництва нашою державою?
Після другого туру виборів 21.11.2004 року, коли ще Центральна Виборча Комісія (ЦВК) на чолі з нечесним головою Ківаловим не підрахувала результати виборів, президент Росії Путін двічі поздоровив Януковича з перемогою і як нового президента.
Янукович уже записував "президентське" поздоровлення народу і подяку за "підтримку" його на виборах, на каналі "1+1".

Цієї наглості, як в середині України так і дій керівників Росії, народ не витримав.
На заклик депутатів, з трибуни Верховної Ради України до народу, відстояти правду, народ одностайно відкликнувся. Хоч люди не мовчали і до 21.11.04р.
22.11.04р.в 9годин 30 хв., коли я приїхав на Майдан Незалежності в Києві, туди з протестами вже вийшло 20-25 тисяч киян.
До кінця дня там уже було до 300 тисяч киян.
В наступні дні з усієї України з'їжджалися люди в Київ.
Кучмині сатрапи намагалися їх не пропустити в Київ. Знімали номери з автобусів, які прямували на Київ, забирали водійські посвідчення, кололи шини, поїзди на Київ ішли порожні, бо квитки на них не продавали. Але люди продовжували іти пішки в Київ, шукали об`їздні дороги мимо тієї сторожі.
Через 2 дні на вулицях Києва вже стояло біля 1,5 мільйона людей. Ввесь Хрещатик був заставлений утепленими наметами.
Це не враховуючи, що і в інших містах України почалися аналогічні мітинги протесту.
Хто вдень був на роботі, вечором спішили не додому, а ішли на Майдан Незалежності, де кожного дня ввечері виступав В.Ющенко і його команда.
Всі намагалися почути, що зроблено сьогодні і плани на завтра. Тоді кількість людей доходила до 2-2,3 мільйона чоловік.
В центі Києва були розвішані великі телеекрани і озвучені виступи.
Тому можна було бачити все, що відбувалося на трибуні або безпосередньо, а якщо до трибуни далеко, то на телеекранах.