Тепер українському народу треба все відновлювати і до цього докладає зусилля Віктор Ющенко. Але це дуже турбує російське керівництво.
Тому і чуємо тепер, що української мови ніби не було і немає.
Під час російського більшовицького перевороту в 1917 році, Польща і Фінляндія зуміли відірватися від Росії.
Україну ж московські правителі тепер уже більшовицького складу намагалися будь що утримати в своїй орбіті.
На Україну з 1918 року засилалися російські головорізи Муравйова. Які в черговий раз вчинили різню в Києві.
В 1920 році обманом використали армію Нестора Івановича Махно, нашого земляка з Гуляйполя, для чергового заволодіння Кримом, а після цього по зразку Катерини 2ї, віддали таємний наказ Фрунзе знищити Махна і розстріляти в спину його армію. Бо він тепер теж був загрозою більшовикам на півдні України, та і не тільки.
Що було і зроблено.
Дійсно відпрацьована система дій сторіччями.
Потім "братній народ" влаштував на Україні низку голодоморів 1921р,1932-33р.р.,1947р. Це був геноцид українського народу, за те що він не сприймав російський більшовизм в себе і селяни не хотіли вступати в колгоспи і віддавати, десятиріччями нажите родинне майно.
В 1947 році Сталін годував переможених в Європі. Щоб міцним західним країнам показати, що Союз ніби могутня і міцна продуктова держава. Все зерно вивозив в Німеччину і інші країни, а ми вимушені були їсти лободу, кропиву, грицики і іншу траву, щоб не вмерти з голоду.
Після 1945 року, якщо зібрали з поля врожай і хтось після комбайна, з цього поля зібрав колоски і його зловили, то тих людей влада садила до в'язниці на термін від 5 до 10 років.
Народ обкладався непомірними податками. За кожне фруктове дерево, при Сталіні, платили податки. В селі більшість людей повирубували дерева. Тільки мої батьки чомусь не рубали сад.
Тому коли достигали фрукти ми змушені були стерегти сад цілодобово. Робили в саду курінь. Вдень охороняли ми з братом Миколою, а на ніч приходив до нас в курінь батько.
В 1939 році, по зговору Сталіна з Гітлером, згідно таємної угоди Молотова-Рібентропа, було розділено Польщу. Одночасно, західну її частину окупувала Німеччина, східну-радянський Союз.
Українці західних областей з радістю вітали радянські війська за возз`єднання з основною частиною України.
Та радість та була недовго. Відразу, людей тих областей, почали заганяти в колгоспні стійла, відбирати майно.
Люди змінили радість на незадоволення. Чекістам і нкведистам різних мастей була "робота" в Західній Україні. Результатом їх "роботи" до 1941 року було розстріляно 40 тисяч на місці, 1 мільйон населення, як дармову робочу силу, вивезли в Сибірські простори на лісоповали і інші роботи.
Більша частина тих людей знайшла там собі вічні домовини. А з повідомлення СБУ, до 1953 року розстріляли 155 тисяч.
Хто лишився в Західній Україні, зрозуміло, з`єдналися з загонами УПА і тепер боролися за Незалежну Україну.
З 22 червня 1941 року Червона Армія, керована ленінською партією більшовиків драпала від німецьких військ аж до Волги.