Не вигадували ж вони те.
Значить ту інформацію усно передавали з покоління в покоління.
Це результат того, що більшовицька влада залякувала всіх, щоб не докопувалися до коріння свого минулого, а відповідно і до добробуту, стилю, майнового достатку роду в минулому.
А ось тепер хто має документи на майно після 1917року може через суд повернути його собі.
Я завжди дивувався тому, що мама так багато всього знали і мали добру пам'ять.
Вони знали всі села і міста, які були і на значній віддалі кругом Тарасівки. Де вони розташовані, біля якого села чи міста. Приблизні віддалі до них. Коли куди вони їздили кіньми з батьком, нашим дідом Петром Гасенком.
Я, тепер, з географічною картою менше орієнтуюся, як мама тоді.
Наш сусід був дід Хома Кривоніг. Це свекор татової сестри, тітки Ганни. Дід Івана Кривонога, Миколи і Петра.
Дід мав біля 90 років. Коли зійдуться на межі з мамою і починають говорити, то згадують дуже давне.
Дід казав: "Олько, яке воно все це старе. Уже тих людей і кісток мабуть немає, а ми пам'ятаємо про них."
Якби ми ті розповіді батьків чули відкритіше, а не шепотом і все знали і записували, то можливо і ми були б набагато добріші, чуйніші один до одного.
Рідніше ставилися один до одного.
В дитинстві і в молоді роки, коли ми чомусь не слухали своїх батьків, мама говорили "згадаєте мене, коли мене не стане".
Тоді ми думали та то мама так говорять, щоб ми їх слухали.
А коли не стало батьків, то дійсно відбувається так. І тепер я зрозумів, що мама переказували свій стан відносно померлих своїх батьків, з якими хотіли б і порадитися і пожалітися, як старшими своїми близькими, та тепер це було неможливо.
Тепер і мені багато чого хочеться розказати своїм батька, але це неможливо.
В свої молоді роки я звертав увагу, що мама могли зав'язати розмову із зовсім незнайомими для неї людьми і завжди знаходили цікаву тему для розмови.
Тепер, чомусь, часто і до мене звертаються незнайомі люди і я знаходжу теми для спілкування з ними.
А ті хто знає мене давно, звертаються до мене так "ось ти завжди об'єктивний, то поясни, чому поступає, хтось з чиновників, політиків чи керівників так?" Я завжди пояснюю ситуацію так як я розумію і думаю.
Але цікаво, що навіть з часом, від не рядових громадян, чиновників, відомих політиків чую пояснення на таке чи подібне питання і вони за змістом такі ж, як пояснював чи вже написав і я. Багато хто звертаються до мене щоб я пояснив сьогоднішню ситуацію і обставини які є.
До стор.337. З спогадів моєї мами. Її мама Лукер`я Іванівна в молоді роки працювала на панщині в Ольгополі.(так називалася частина сусіднього села, де тепер був колгосп ім. Куйбишева).