А тож були наші діди, прадіди, значить автор то переносить і на нас.
Фактично донськими козаками, частково, стали запорізькі козаки, яких туди переселила Катерина, після знищення Запорізької Січі.
До стор. 167. В розділі "Кубанські козаки" описується, які це були мудрі люди, які заснували там козацтво. І невимушено автор все повернув до того, що багато чого там було введено з досвіду Запорізьких козаків. А в переліку 38 куренів ми бачимо назви всіх українських міст, які є і сьогодні в Україні. Це є підтвердженням, що фактично і донське і кубанське козацтво було організоване з українців, яких перевозили туди ніби для охорони південних кордонів царської Росії. Це були ті ж Запоріжські козаки, яких нищила цариця при руйнуванні Запорізької Січі. А потім, ніби, "спохватилася", що немає кому охороняти південні кордони царизму.
В дійсності Краснодарський і Ставропольський краї належали Україні, тому в 1932 році сталінський режим українців цих країв морив голодом так же як і українців в Україні. Пізніше цю територію керівники Росії в України відібрали.
Після розпаду Союзу хлопці, мої брати, Сиваш Федір Григорович і Віктор Григорович купили собі квартири в Сочі. В той період вони думали що пересиляються в теплі краї Росії, і мабуть, не підозрювали і не придали уваги, що їх підсвідомо тягне на українські землі до української нації.
До стор.187. Крим ніколи не був російською землею, це була споконвічна батьківщина кримських татар.
Після примусового вивезення в 1944 році з Криму татар в Узбекистан, в Крим ввозили росіян з Поволжя. Їм віддавали залишене майно татар і держава давала гроші, підйомні, на влаштування на новому місці.
Тяжкі кліматичні умови в Криму, безводдя, спека, пустиня, крім побережжя, змушували їх звідти тікати. Територія Криму стала безлюдною, не керованою землею з Москви.
Це стало причиною, що в1954 році за Хрущова Крим передали Україні для освоєння земель і розбудови півострова роботящими українцями.
До відома, коли територію Криму передали Україні, то таку ж площу української території відібрали і створили Белгородську область Росії.
Штучне завезення росіян було характерне не тільки для Криму.
Радянська політика в національних питаннях була направлена на як найбільшому виселенні населення з національних територій.
Мета, всі нації змішати з росіянами і назвати цей новий вид "совецьким народом".
Хто кінчав навчання в інститутах, технікумах і навіть професійно-технічних училищах України, за направленням, після закінчення навчання, посилали на роботу туди куди держава "вважала" за потрібне.
Молодих людей посилали на роботу в інші республіки, переважно в Росію. Не зважали на великі додаткові затрати держави, бо там їм треба було давати житло і інше.
А з Росії з таким же фахом присилали в Україну росіян.
Це була ніби культурна колонізація, але свідомо направлена на поступове розбавлення населення на цих територіях росіянами.
Після таких дій ішли далі.
Щоб завезене сюди населення з Росії не вчило національні мови, проводили поголовну русифікацію всього населення.