Пізніше в 2007році він додав, що керуюча коаліція з партії регіонів, комуністів і соціалістів вболіває за російські інтереси в Україні.Комуніст Симоненко з українцями навіть говорити не хоче по українські і що керівники в Росії ненадійні люди. Нам (Україні) не можна дуже тісно співпрацювати з Росією бо можуть знову закабалити Україну і дуже надовго. Треба голосувати за блок померанчевих.
До всіх росіян, як в Росії так і в Україні не можна підходити з однаковою міркою. Серед них багато людей порядних і розуміють, що якщо ми живемо в одній країні, то треба разом турбуватися за спільний добробут. І це відчувалося на Майдані після 21 листопада 2004 року. Там спілкувалися між собою українською і російською мовами і не докоряли один одному за це ні по інших питаннях.
Була обоюдна доброта між собою. Разом ми прийшли на Майдан не за Ющенка чи інших, а прагнули щоб в державі все змінилося на краще для нас усіх. Ми відчували і бачили, що ці росіяни, які стояли поруч, не хитрили і не намагалися нас обдурити.
Але є і гидота, яка їсть тут наш хліб і намагається гадити цьому народу.
Перед виборами 2006 року, за те, що я в своїй державі говорю мовою моїх батьків, предків, один шовініст обізвав мене бендерівцем.
В останній рік в Україні все більше називають прізвищ своїх патріотів і героїв, які віддали своє життя за волю народу і незалежність держави. Серед них і Степан Бендера, якому 1.І.2009р.випонилося б 100 років. Я горджусь, що цей негідник порівняв мене з такою відомою і патріотичною людиною.
У нього було бажання якось мене вкусити і порівняти з якоюсь, ніби, недостойною людиною. Це по традиції з "комуністичного раю".
З пальця висмоктані відомості, що раніше, ніби, то Донецьк, Одеса і Луганськ не хотіли входити в склад України.
Таких поділів під час білогвардійщини і за більшовицьких часів ми чули і бачили багато.
Після перевороту 1917 року російські більшовики спочатку мордували населення в Росії, а потім насадили терор і насилля і в Україні.
Щоб розколоти і розірвати Україну, ще після 1917 року за їхнім задумом столиця України була перенесена з Києва в Харків.
Ближче до кордону Росії.
Як в 2004 році з піною з рота кричав мер Харкова Кушнаров, що до Києва далеко, а до Росії від Харкова 40 км.
А коли більшовики замордували народ України, то в 1934 році знову перенесли столицю з Харкова в Київ, другий Єрусалим.
Для знищення храмів в Києві, вигадали версію.
Для побудови урядових кварталів в Києві, почали знищувати віковічні цінності українського народу. Були заплановані під знесення перлини українського і світового зодчества Михайлівський Золотоверхий собор, Софіївський собор, Андріївський собор і багато інших історичних цінностей.
Знесли Михайлівський Золотоверхий собор. Надуманість і штучність того знесення ніби для подальшої забудови свідчить те, що коли зруйнували перлину сам собор, то там ще залишилося багато допоміжних споруд. Вони залишилися стояти до сьогодні.
Софіївський собор комуністичний московський режим не зніс тільки тому що втрутилася Франція, бо Анна, дочка Ярослава Мудрого, була дружиною французького короля, коли будувався собор.