(за комуністичного режиму слову орда влада надавала негативного значення. Цим словом називали тих кого хотіли принизити).
Як видно, з попередного запису з книги "Історія рідного краю" Лях С.Р.,Лях О.К. практика виселення Росією народів з їх споконвічних земель, ногайців, татар, і заселення росіянами,або чужинцями, практикувалася з давніх давень. Тому, те що за більшовицької ери, виселяли народи з їхніх земель, українців, татар з Криму і інших, це не винахід, це продовження старої практики. Так татар в 1944 році виселили з їх споконвічних земель, заселили росіянами, а тепер намагаються всіх переконати, що це ніби російські землі.
Сторінка 114.
Архів Коша Запорізької Січі.
Центром січової адміністрації, господарем усіх Вольностей виступав Запорізький Кіш-своєрідний старшинський уряд з відповідними службами. В ході своєї діяльності по управлінню військом і підвладними територіями, Кіш вів різноманітну документацію-укладав компоути (списки) козацьких куренів, видавав атестати про належність до козацького куреня, паспорти для козаків, що віддалялися в свій хутір чи виїжджали у відрядження, ордери на здійснення певних дій, у численних переписах, реєстрах, відомостях, описах зберігав дані про кількість дворів, хат, худоби, майна в селах, слободах, селищах, зимівниках кожної з паланок; отримував рапорти, донесення, журнали ревізії з відомостями про стан господарства; листування з центральними установами сусідніх держав.
Царським вельможам через послів передавалися листи, а їх копії з реєстрами подарунків для них залишалися при січовій канцелярії.
Архівні документи показують наступ царського уряду на автономні права Запорізької Січі, втручання у внутрішні справи Запоріжжя та свавілля начальника царського гарнізону, що був встановлений для контролю і догляду за Запорізьким козацтвом з боку царського уряду.
Значну частину архівного фонду складають справи про так звану "земельну боротьбу" Запоріжжя проти захоплення українською лівобережною і слобідською старшиною та російськими поміщиками запорізьких земель, створення царським урядом, за рахунок земельних володінь Запорізької Січі, військових поселених полків з іноземців, що переходили в Росію, а також побудову на цих землях Дніпровської оборонної лінії.
В результаті діяльності Коша відклався цілий комплекс документів. Всі вони були конфісковані під час ліквідації Нової Січі у 1775році. Після зруйнування Січі вони опинилися у розпорядженні коменданта Новосіченського ретрашемента, потім у фортеці святої Єлизавети, І, нарешті в повітовому суді м .Катеринослава.
За ініціативою новоросійського генерал-губернатора М.С.Воронцова у 30ті роки 19ст. архів Коша був переведений в Одесу, як культурна цінність.
Упорядкуванням і вивченням архіву в цей час займався А.О.Сокальський.
В наші дні він становить собою фонд Центрального державного історичного архіву України (м. Київ) складається з 374 справ, що містять 40 тисяч аркушів і охоплюють 1734- 1775р.р.
Частина документів безповоротно загинула ще до революції.