Начало текста 165 страницы

Найменш заселеними були східні околиці Запоріжжя, Кальміуська і Прогноївська паланки.
Східна окраїна запорізьких земель межувала з аулами ногайських татар і лише незначною мірою захищалися річкою Кінською.
Ріст чисельності козацтва, зосереджене в його руках зброї, зокрема гармат, створювали передумови для застосування постійних укріплених поселень-засік, городків, січей.
Вітя, я перемалював цю карту, щоб показати, що орди проживали на території сьогоднішньої нашої місцевості.
І якщо говорити, що прізвище Сиваш могло прийти в нашу місцевість з Криму, то в цьому ніякої складності не могло бути. Тим більше, що назва озеро Сиваш фігурувало на території Криму ще в раніші періоди історії. Вважаю ми не прийшли з Криму, а проживали на цій території в районі річки Кінської серед кримських татар з самого початку.

Спроби польського уряду підпорядкувати собі українське козацтво, жорстко обмеживши його чисельність, приводить до поділу козацтва на реєстрове і нереєстрове (низове) і служить додатковим поштовхом до влаштування Запорозького Коша і його укріпленого центру Запорозької Січі.
Запорізька Січ стає не тільки центром низового козацтва, але й форпостом народної колонізації Степової України.
З утворенням в середині 16 ст. Запорізької Січі, з оформленням Низового Війська Запорожського, яке взяло на себе захист православного населення від татарських набігів, території козацьких уходів починають заселятися постійним населенням.
У 1753-1754р.р. в зв'язку з утворенням на цих землях Нової Сербії, власті Російської імперії насильно виселили звідси українське населення, щоб звільнити місця для переселенців з Балкан.
Згадані українці осіли на запорізьких землях південніше Нової Сербії (Кіровограда), і з них був утворений так званий Ново слобідський козачий полк. (Межиріччя річок Дніпра і Південного Бугу)
Сторінка 40.
Виведені під час війни з турецьких володінь болгари, волохи, румуни і інші християни селилися в різних місцях створеної у 1764р. Новоросійської губернії.
Сторінка 41.
Зимівники-це запорізькі хутірці, розкидані по степу.
Зимівники виникли з першими козаками, які, ведучи промисли в степу, змушені були тут залишитися на зимівлю. У 18ст. адміністрація Нової Січі хуторами називала переважно господарства мешканців Запорожжя, які не належали до козаків, -посполитих.
Для означення ж козацьких осідищ використовувалися виключно термін "зимівник".
Ось чому переважна більшість наших балок мають назви, утворенні від імен і прізвищ запорожців, які тут "сиділи" зимівниками.
Справжніми господарськими хуторами зимівники стають лише за часів останньої Січі (1734-1775р.). Деякі з них досягли значних розмірів.
Сторінка 42.
Зимівники рідко будував один господар; переважно обладнувалися 3-4 господарі. У кожного господаря було по 3-6 козаків, а при них по 10 молодиків.
Офіційно козаки-зимівники звалися сиднями або гніздюками, глузливо-гречкосіями, вони складали поспільство, тобто були підлеглим станом щодо січових козаків. Головним обов'язком гніздюків було годувати січових козаків.

Конец текста 165 страницы