Згідно останнього листа Віті Сиваша до мене, залишилася одна сходинка, яка повинна встановити зв'язок козака Кирила Сиваша з усім нашим родом і замкнути ланцюжок.
В мене немає сумніву, що цей зв'язок є і буде з часом знайдений.
Помічники Феді Сиваша підняли церковні метричні книжки села Петропавлівки і з`ясувалося, що десь в п'ятому-сьомому коліні всі Сиваші розійшлися від одного Сиваша.
Зрозуміло, що рід розширювався спочатку в межах Запорізської Січі, України, а згодом вийшов за межі України.
Але кого б куди не закинула доля і кого б не приєднала до нашого роду, всі повинні пам'ятати, що вони належать до українського козацького роду Сивашів і їхнє коріння знаходиться на українській землі.
Для мене є великою загадкою, те що перевертаємо архіви, ради цього їдемо в інші міста, підключаємо інших людей, для того щоб з`ясувати чи були наші прадіди Запорізькими козаками.
З`ясовуємо, що Сиваші були козаками. І виходить все це робили для того щоб обізвати їх і себе п'яницями і написати, які ніби то були нікчеми, не маючи для цього підстав.
Я писав книжку, описував багато різних подій так як я думав, але думка була чи правильно я розумію ті події. Бо при комунізмі нас переконували, щоб думка у всіх була однакова. Але пізніше з екранів телевізорів, радіо чую трактування від різних людей, політиків, політологів і високих посадовців так, як я вже написав.
Значить, багато хто, минулі і теперішні події розуміють так як і я.
Мою здогадку, яку я виклав вище, що Федя Сиваш перечитував рукопис "Сивашської Одісеї" і його незгоду з автором із за антиукраїнського направленням, я одержав підтвердження з перших вуст в січні 2006 року.
Федя подзвонив мені. Повідомив, що влітку приїде в Київ всією сім`єю. В розмові сказав, що він наполягав про виключення з рукопису відверто антиукраїнських текстів.
І якби "Сивашська Одісея" вийшла з усім тим, то була б відверто ворожа книжка до українського народу.
Я дуже задоволений і вдячний Феді за ті зустрічі з ним, його сім`єю.
Я гордий з того, що маю такого брата, як Федір Григорович Сиваш. Наші теплі родинні стосунки з ним нагадують мені такі ж теплі близькі стосунки моїх батьків Ольги і Івана з його батьком Григорієм Федоровичем Сивашем, Химкою Федорівною і Савою Даниловичем Дяченко і іншими близькими рідними.
В червні 2006 року я запитав Федю Сиваша, чому їхня мама не приїздила в Тарасівку і Басань. Він розказав, що тоді Григорій Федорович купив автомобіль першої старої конструкції "Москвич" і з дружиною Марією приїхав до Дяченок. Сам вийшов з машини і зустрівся з Химкою Федорівною. Сказав їй, що приїхав з дружиною.
А тітка каже ну показуй свою кацапку. Марія це чула, дуже образилася, з машини не вийшла і вони поїхали від Дяченок.
І ось тільки тепер я зрозумів чому вона ніколи не приїздила в наші краї і я її ніколи не бачив.
Інформація, яку тепер оприлюднюють в Україні з раніше закритих документів:
Війна для України почалася з 17.09.1939 року під час розділу Польщі між німцями і советами.
В 1941 році Київ захищався 70 днів і стримував наступ на Москву. Цим захистили Москву, бо був час на підготовку оборони і підійшла зима, і німецька армія загальмувала в снігах і сильних морозах.