Немає посилань ні на одного автора українця крім Нестора, болгар Кирила і Мефодія. Якого в Росії на свій манер називають Кирилов.
Немає навіть посилання на книгодрукаря в Україні Івана Федорова.
Безспірні українські міста називаються російськими.
Татари везли, вірніше вели, в Крим полонених українців (ясир) з українських земель. Їх названо "рускіе пленнікі".
Український ясир так писали у всіх книжках, які друкували і за Союзу.
Та і саму назву Русь Росія відібрала від Київської Русі і присвоїла собі.
Російські правителі ввесь час когось вважали і вважають своїми ворогами, особливо тих хто не погоджується з їхніми ідеями і нав`язуваними ними планами.
Візьмемо останні події на початку другої світової війни і в ході її.
З європейської частини, як "вороги", були виселені в Сибір, Казахстан, Узбекистан українці з приєднаних західних областей, німці, болгари, кримські татари,чеченці, інгуші.
Нищили військових поляків, керівників інших дружніх їм держав.
Після розвалу Союзу з 1991 року Росія, в черговий раз, влаштувала геноцид своєму власному народу чеченцям. Та це і не дивно.
За всю свою історію Росія майже постійно з кимось воювала.
Написано, що совети не переселяли українців з Західної України, німців, татар,чеченців, інгушів, а розселяли.
Це намагання на чорне сказати, що то біле.
Підмінена назва Московське князівство на Московська Русь.
Політику штучного змішування націй для розмивання національних кордонів союзних республік і колонізації східних і західних земель замінено словом переселення в Сибір.
В Незалежній Україні до 2005 року діяла кримінальна влада, уряд і президент, яких активно підтримували російські керівники.
Кримінальна влада намагалася розграбувати державу і в черговий раз здати Україну Росії за майбутній притулок для них в Росії.
Є багато доказів того, що і з інших країн всі скинуті, власним народом, правителі тікають в Росію (приклади Абхазія, Грузія, Киргизія, Україна і інші).Виходить ставленики тікають під крило свого господаря.
При пошуку необхідного в архіві я переглянув багато матеріалів.
Згоден, що я переглядав їх поверхнево, бо шукав тільки своє.
Але наштовхувався на різне.
Те як нищили запорізьке козацтво і українство в цілому російські царі з їх прибічниками, але і в радянські часи це продовжувалося особливо. Цей період в документах освітлений уже докладніше.
Вся ця правда є в документах, які лежать в архівах, але за всі часи гноблення нам розповідали брехливі байки, а тим хто не вірив в них завжди знаходилися місця на російських просторах Сибіру.
Я все це сприймав з великим болем. Але продовжував працювати.
На окремі моменти в листах намагався привернути увагу автора "Одісеї".
В надії, що буде вірно відображено не тільки місце нашого роду, а, можливо, і всього народу з якого ми вийшли, народ який складали наші предки.
Як цей народ принижував царат, Петро 1, пізніше Валуєвськими і Олександра 2го указами офіційно забороняють українську мову і все українське.
Події після російського більшовицького перевороту 1917 року.
Як знущалися комуно-фашистські, проросійські і російські правителі над нашим народом, нашими предками.