За царизму по території України для них проходила лінія обмеження, вище якої вони не мали права селитися і проживати. Це села і міста по Житомирщині Рея, Бердичів і так далі.
Але в Росії про цю дискримінацію євреїв намагаються замовчувати.
Та і те що багато євреї писали в паспортах любу національність тільки не єврей, це теж захід зменшити дискримінацію і тиск на них в Росії.
Незважаючи на те що після більшовицького перевороту в органах ЧК і керівних структурах було багато працівників єврейської національності.
Замовчують там і про те, що керівники єврейської національності діяли на Україні проти українців.
Як повідомляють ЗМІ, після 1917 року скрізь де жили українці масово почалася українізація. Але з часом в більшовицькій Росії проти цього почали боротися. За вказівкою еврея Кагановича заборонили українізацію для українців які проживали і в Казахстані. А потім за його правління в Україні був проведений голодомор 1932-33 р.

В той час коли в селі більшість населення не мали освіти, Сиваші і Гасенки намагалися дати дітям хоч початкову освіту.
Це свідчило в той час про задатки інтелігентності цих родин.
Моя мама мала освіту 2 класи церковно-приходської школи, а батько 4 класи, а не 7, як повідомляв Сиваш Микола в «Одісею»
Ми пишемо родовід, а не заповнюємо радянські анкети і прикрашуємо брехнею про себе. Але батько був настільки освіченим, що за теперішніми мірками, можна дати і 7 класів, а може і більше.
Тому, після більшовицького перевороту, совети призначили його вчителем по лікнепу (ліквідація неписьменності).
Та влада пропонувала йому їхати вчитися на вчителя, та його батько (наш дід) не дозволив йому їхати. Казав, в сім`ї дівчата, а ти один хлопець в сім`ї і не буде кому в господарстві працювати. Батько часто згадував, що був би він вчителем, як би відпустив тоді його батько.

До стор.442. Корупції і хабарництву українців навчили радянські специ.
Знайомий автора Кузін згадує, як це все процвітало ще в Афганістані серед радянських хабарників, але тоді про це мовчали.
І треба пам’ятати, що останнім часом вищі і керівні чини в тій державі автоматично належали росіянам. Тому і недивно, що ця зараза заповзла і в Незалежну Україну з радянськими спеціалістами, які були при Кравчуку і Кучмі з його оточенням.
То чи треба тоді так негативно відкликатися тільки про українських, скоріше радянських хабарників, як на стор.408, а про своїх російських вчителів забувати.

До стор. 544. Ще будучи дома я чув від тітки Химки Дяченко, що Вітя Сиваш, після закінчення інституту, поїхав в Вінницю шукати місце щоб влаштуватися на роботу, як казали на цегельню.
Але ніби не зміг там влаштуватися і опинився на роботі в Богдановичах, Свердловської області.
Відповіді на це я не знайшов ні в попередній книжці «Оглянись» ні в «Сивашській Одісеї». Зрозумів тільки пізніше, що то було його призначення (направлення) на роботу в Богдановичі після закінчення інституту.