Ця війна продовжувалася цілий день.
Вихідний кінчався, все стихало до наступних вихідних.
Коли наступала весна і після сильних дощів річка також розливалася на всю ширину луків. На річці побудували декілька ставів.
Риба з нижнього ставу, Ольгопольського, виходила проти течії і ішла на мілину на всі луки. З часом вода починала спадати і знову була робота обом селам.
Тепер без бійки, усі ходили по луках і ловили в траві рибу руками, корзинами, вилами, палицями. Саму річку перегороджували сітками. Річка протікала в кінці нашого городу. Ми з батьком, завжди ловили по декілька відер риби. А щоб вона була довше живою, наливали воду в корито видовбане в камені і запускали туди зловлену рибу.
Для мами, то була підмога, робота надовго і їжа для всієї сім`ї.

Пам’ятаю, що в степу на полі, в кутку біля дороги Тарасівка-Вербова і дороги від колгоспної ферми до тракторного стану був курган, мабуть козацьких часів. Спочатку кругом нього оборювали поле,але згодом за радянських часів його знищили і з часом розорали і тепер немає від нього і сліду.

До стор. 272. В царські часи для сім`ї наділяли землю тільки на хлопчиків.
Мама часто розповідали за знайому сім`ю. Прізвище їх я уже забув.
Пам’ятаю тільки де була їхня хата. Мама говорили, що то була велика сім`я. Багато в них було хлопчиків. Відповідно, було багато в них землі. Але батьки не хотіли працювати на землі. Здавали її в оренду і на орендну плату жили. А самі з усією сім`єю все літо сиділи в холодку під хатою, співали пісні і коли сонце повертало тінь, то перетягували рядна, на яких сиділи, на нове місце, щоб знову була тінь.
Туалету в подвір`ї не було, то діти , як мінами, все подвір`я обкладали купками.
Коли прийшли більшовики, батьки бідноти приєдналися до більшовицького керівництва. Вступали в комітет незаможньої бідноти (комнезам) і тепер дуже знущалися з тих хто орендував в них землі, працював не покладаючи рук і кормив тих ледарів.
Влада, роботящих і, зрозуміло, заможних людей прозвала кулаками. Мама казали, що кулаки це ті хто працював денно і ночно і спав на кулаці руки, щоб не проспати ранок.
Бо вставали, коли починало сіріти (розвиднятися). Порали біля худоби і в господарстві.