Коли проводили колгоспні збори, то приходили до нашого батька і вимагали щоб він давав туди стільці, лави (скамейки). Після зборів, батько завжди ремонтував свої меблі. В черговий раз він відмовив, посилаючись, що не хоче більше ремонтувати стільці і лави.
Після цього ці «керівники» колгоспу зробили, що батька арештували. І він був відправлений в в`язницю в м. Запоріжжя, а потім в Біробіджан на лісоповал.
Надя пам’ятає, як батько повертався з того заслання. Односельчани вітали повернення батька словами Іван Петрович, Іван Петрович. Бо в селі його знали і як вчителя по ліквідації неписьменності.

Надя вважає, що певною інформацією володіє син сестри нашої мами, тьоті Тоні Матяш, Володя. Він не одружувався, завжди був дома і тьотя Тоня йому багато що розповідала.
Я написав лист йому і Валентині, дочці тьоті Тоні, що можуть доповнити про наш рід, по Гасенківській лінії. Але відповіді не одержав.

Шипка. На день народження Наді, зібралися в квартирі чоловіка, Надіної дочки Ольги. Там я попросив їх, щоб організували мені поїздку на Шипку. А також допомогли побувати в Софії де можна щось взнати за наше прізвище.
Іра відповіла, що вона пробувала вияснити за прізвище Сиваш на пам’ятнику на Шипці, але в Інтернеті потрібної інформації немає. Підказала, що треба пошукати в історичному архіві Болгарії, Центральній бібліотеці «св. Кирила і Методія».
Зять пообіцяв допомогти мені.
Дні ішли, але ніхто не хотів зі мною нікуди іти.
Я сказав Наді, що мені потрібно поїхати на Шипку.
Вона відповіла, що зять сказав нехай дає 300 доларів США тоді повезу. Зрозуміло, я таких грошей не мав.
Я наполіг, тоді, щоб хоч Надя повезла мене в історичний архів, якщо ні Ольга ні зять не хочуть поїхати зі мною і по місту
Це тільки я возив всіх Надіних знайомих автомобілем по Києву. Які прїздили з Болгарії і Надя просила мене показати їм Київ.
.
Ми з Надею зайшли в Історичний архів, він переїхав в нове приміщення.
Там нас послали до Саші Попова.
Його службовий телефон 9461812204.
В нього я переглянув автора Румен Руменин  «Болгарское ополчение 1877-1878 личный состав» видане 1978року в Софії, Військове видавництво.
Прізвища Сиваш там немає.
Книжка «В грядуще глядим мы сквозь былое» автор Золотарев В.А.
Видана в Москві і один примірник подарували Саші Попову.
Война 1877-1878г.г. Апофеоз восточного кризисна. АРБиЗО «ЮПАПС» Москва, 1997.
Переглянув. Загальні тексти про війну. Є окремі прізвища.
Нашого не знайшов.
Руско-Турецкая война 1877-1878 и освобождение на Болгария. Бібліографія Софія 1978г. Военное издательство.
1088СтарчевскийА.А. Пам’ятник Восточной войны 1877-1878г.г. заключающий в себе биографические очерки всех отличившихся,