Дома нам не давали навіть напитися вволю молока. Було коли мама подоять корову то відразу в відрі з молоком зверху утворювався шум. Мама дозволяли мені зібрати той шум. Я з`їм шум і щоб мама не бачили було ложкою зачеплю декілька разів молока.
Масло мама теж робили своє дома. Спочатку сметану мама збирали в банках чи глечиках, куди наливали молоко, а коли сестра Марія купила батькам сепаратор, то мама вже перевівали молоко і сметана була свіжа і не гірка. В наших краях масло колотили в деревяній колотушці, а не в банках. Коли сметани збиралося достатньо, то мама переливали її в колотушку і давали мені завдання колотити масло. Я цю роботу любив, бо через щілину ручки сметана трохи протікала з колотушки і я її збирав пальцем і з`їдав. А коли уже утворювалося масло, то мама, для мене, намазували кусочок хліба і дозволяли пити сколотини скільки я хотів.
Мені і тепер пригадується яка то була смачна їжа.
Масло мама розфасовували на кусочки приблизно один фунт (400 грам). Збивали його на багатогранник. Так як тоді холодильника в нас не було, то кусочки складали в каструлю і в відрі опускали в колодязь. Трохи масла мама лишали для сім`ї, а решту продавали на базарі в Пологах.
М'ясо теж продавали, інколи для сім`ї різали курку чи іншу живність. Зварять борщ з м’ясом. Всім діставалося по кусочку. Татові діставалося м'ясо де були кістки. Тато догризали ті кістки так, що вже нічого їстівного там не залишалося. Мама казали та ти не догризай їх так залиши хоч трохи хряща бо і собаці не буде чого погризти.
Батько з братом Миколою намагалися завести голубів. Але в них чомусь не виходило. Коли я підріс, то теж вирішив розвести голубів. З батьком відокремили для них дві крокви горища.Їх стало в нас дуже багато.
Коли мама вранці виносили для них зерно, то голуби падали прямо на маму, сідали на плечі, знали свою годувальницю.
Мама часто варили борщ, або тушили картоплю з голубенятами. М'ясо і страви були дуже смачні. Коли я вже поїхав з дому і було приїду додому, мама казали полізь на горище і принеси мені, наприклад, четверо голубенят я зварю обід.
В час коли я пішов на пенсію і життя заставило продавати лишки від урожаю, мамині звички переймаю і я. Старанно все готую і сам одягаюся охайно. Це допомагає мати якусь частину постійних клієнтів.
Пригадую, що коли батьки були вже на пенсії, то їздили на поля де росли соняшники і вже комбайни їх зібрали, але там ще можна було знайти пропущені соняхи і вони збирали достатньо зерна, а потім міняли його на дуже смачну олію. Тепер так же роблю і я.
Коли мама пішли на пенсію, то в перші роки одержували пенсію 8 рублів, пізніше збільшили до 12 рублів, а ще пізніше до 20 рублів на місяць.
Батькові сестри: Марія (Павленко) жила в селі Басань недалеко від Дяченок, Ганна (Кривоніг) жила в селі Павлівка, це продовження села Басань, Віра (Бика) жила недалеко від Григорія Федоровича Сиваша в Роздольному.
Ще про моїх батьків. Одружилися вони, мабуть, в 1923 році чи на початку 1924р., бо Марія Іванівна народилася в 1924 році. Вона була найстарша з дітей. Виходить, що коли вони одружувалися мамі було 15 років, а батькові 21рік.
В своїх анкетах всі ми (діти нашої родини) чомусь писали, що мама Сиваш Ольга Петрівна 1905 року народження. Чому так мені невідомо,