Село продовжується в обидва боки і розташоване рядом з річкою Токмачкою. Межі села Решетилівка, село починалося з подвір`я Діденко Петра і продовжувалося в бік села Ольгополь, закінчувалося подвір`ям Гаркуші, це де кінчається ставок колгоспу «Куйбишева».
На другому березі річки паралельно тягнеться село Басань. Там жили двоюрідна сестра батька Дяченко (Сиваш) Химка Федорівна і Сава Данилович з родиною і рідна сестра батька Павленко (Сиваш) Марія Петрівна з чоловіком Тихоном.
Згадую розповіді мами про дядька Гасенка Михайла, двоюрідного брата мами.
Пам’ятаю маминих сестер, Ганна(Доля по чоловіку), Палажка (Хоменко) тітка часто приходила до нас. Було якийсь час живе у нас, розказувала нам (дітям) різні казки, а коли ішла додому, то мама завжди давали їй продукти для її сім`ї.
Моя мама була добра і щедра жінка і завжди намагалися хоч чимось допомогти своїм рідним. І хоч батько був жадний, але ніколи не заперечував коли мама кому щось давали.
І скільки мама не роздавали, а в сім`ю, завдяки доброті і працьовитості батьків, знову прибували статки необхідні для життя нашої родини.
При перегляді в Одесі фото пригадав, що Микола Сиваш І Микола Кривоніг ходили в один клас Басаньської середньої школи і були на фотографіях в 6му і 7му класі (фото в частині 4). Син тітки Ганни,батькової сестри, Кривоніг Микола Микитович з 4го класу почав ходити з села Павлівки в Басанську середню школу. Поки було тепло він з дому в школу ходив пішки за 6 кілометрів. Тітка Ганна домовилася з моїми батьками, що з настанням бездоріжжя і взимку її син Микола буде жити в нас і з нашим Миколою будуть ходити в школу.
Так як у тітки були проблеми з продуктами для сім`ї, то мої батьки Миколу харчували своїми продуктами разом з усіма нами. Це ще раз підтверджує доброту моїх батьків до рідних і особливо мами.
Вона чим могла допомагала сім`ям своїх сестер і батькових теж.
З спогадів Марії Лінченко, наша мама не дуже любила тітку Палажку, бо із-за ліні вони з чоловіком так і не спромоглися збудувати собі хоч якусь хату. Хоч її чоловік, дядько Іван Хоменко, працював на залізниці і можна було купити якесь дерево, б/в шпали.
Антоніна (Матяша, другий шлюб Лиходід.). Тітка мали п’ятеро дітей, троє від першого шлюбу і двоє в другому.
Була ще сестра Лукер`я, але померла в ранньому віці. В 2006 році Федя Сиваш показав мені виписки з метричних книг с.Петропавлівки. В них я знайшов запис, що в 1913 році тітка Лукер`я вийшла заміж за Сиваша Сергія і ось, здається, він жив в Шевченках.

Мама були охайна жінка. Завжди були гарно зачісані і чисто одягнені.
Все що робили, робили з смаком. І тому коли несли свою продукцію на базар в Пологи, то там покупці зустрічали маму ще далеко за базаром і все розкупали до того, як мама зайдуть в базар.
Мама все носили на базар щоб зібрати гроші на державні податки, займи і щоб хоч щось купити нам до школи.