Ти братику напиши Віті про страждання народу України від комуно-фашистів 1929-1933р.р. Хай читає увесь народ про ті злодіяння комуняк, про виселення українських господарів-трудівників за межі України.
Ці безвинні люди-трудівники були повністю розорені і перенісши муки розкуркулювання, були позбавлені рідного краю, рідної землі.
Хай Вітя надрукує в своїй книзі правдиві факти, підтверджені архівними документами.
А про Щербаху хай обов’язково звернеться в Пологівський архів, а, можливо, хай напише в Москву і все узнає.
Може ж там є порядні люди і допоможуть вияснити це питання.
Ці всі фактичні відомості замовчувати неможливо, тим більше, що все це підтверджено архівами.
Я думаю, що народ з великим інтересом читатиме ці повідомлення.
Дуже прошу вишли мені цифрові дані про знедолений народ України за період 1929-1933 рр. Дуже і дуже прошу виконай мою просьбу.
Я подумала і зробила такий висновок. Наближається Пасха, через тиждень проводи-поминки померлих, Коля Циганенко (зять Марії Іванівни, авт.) буде їхати в село Крижчино поминати батьків (обоє вже померли). І от у мене виникло таке завдання Колі, а, може, з ним поїде  Андрійко і Люда, бо я планую не бути в Остриківці в цей день, збираюся поїхати в Тарасівку до могили мами. А тому, може, і Люда поїде з Колею в Крижчино. Їдучи з дому хай би спочатку з`їздили в Ново-Петрівці, там від Крижчино 2 чи 3 км., не більше. Отже, хай би під`їхали до будинку дяді Щербахи і сфотографували могилу того сина, який загинув в Угорщині. І обов’язково хай запишуть на окремому листочку всі дані  (прізвище, ім`я, по батькові, рік народження і дату загибелі в Угорщині, бо на пам’ятнику все це не прочитаєш. А окрема запис все з`ясує.).
Ти, братику, попроси про це Колю і Люду, тебе вони послухають, мене ні.
Для книги Віті таке фото буде цінним. Тим більше, що це мамин племінник.
Пишу тобі, братику, за твоїх хлопців, Випустити книгу без відомостей про них просто неможливо, адже вони улюблені внуки діда і мами. Як поїдеш до них, то тільки і розмов про Михайлика і Володю. Як вони їх обох любили!
Я тобі совітую більше не звертайся до мовчазного Михайла. Напиши Віті всі дані про них, що народилися в Києві, роки їх народження, які вузи закінчили і де працюють. Ти ж можеш поїхати до Михайла на роботу і там без нього все вияснити. Ким працює, по якій спеціальності. Це ж саме можеш взнати і за Володю. Якщо точно не знаєш, то може, якось зможеш це вияснити. Обов’язково це зроби.
Послухай мою пораду. Надіюсь, що ти все це зробиш. Обов’язково!
А, можливо, подзвони. Може, на щастя, все узнаєш у Володі, а, можливо, і Софія щось повідомить.
Досить ворогувати. Треба налагоджувати відношення.
Чужі люди знаходять спільну мову, а це ж свої рідні.
Прошу тебе, братику, напиши Віті все, що узнаєш.

В жовтні місяці 2007 року, внучка, Аня Остапенко доповнила спогади Марії Іванівної, які вона розповідала їй за життя.