Нам розказували, що «совецькое значіть отлічноє» от і штурмували розробки атомних, водневих бомб, різної іншої військової хімічної, бактеріологічної зброї, техніки, щоб залякати Захід.
Це була мілітариська країна.
Не було ні одного підприємства в країні де б не виготовлялося хоч щось для армії.
Майже на всіх підприємствах були 1і відділи-відділи КГБ, які контролювали настрої працівників і їх дії.
І коли в 1991 році відкрили колючий дріт на кордонах Союзу ми побачили, що більшість країн світу розробляли техніку для народу і сільськогосподарську техніку, і авто, і комбайни, які не гублять до 30- 40% врожаю на полі при збиранні врожаю, як радянські, і інше.
До чого не торкнися, все в них розраховано для полегшення життя і праці людей.
А ми гордилися своїми горбатими автомобілями «Запорожцями», машинами з мотоциклетними двигунами для інвалідів, в яку сестра Марія не могла влізти, чи ЛУАЗ, про який ще ходить анекдот.
На кордоні польський митник обійшов кругом такого авто і питає господаря «чо пан сам скльопав» і інше.
В Росії і сьогодні проживає до 8 мільйонів українців, але українська мова там заборонена, немає українських шкіл, українських газет, радіо, телебачення. Але всім бувшим республікам нав’язують абокадавру «національність» як «рускоязичіє».
Під цим соусом намагаються зрусифікувати всіх бувших в тому числі і Україну.
Так як громадянам союзу забороняли їздити за кордон і ми не знали правду про той режим, інші країни світу намагалися по радіо розказати нам правду. Але радянська влада по всій країні розставила станції глушіння, які звуками бульканням глушили всі передачі всіх країн, які українською і російською мовами передавали правду про совецький режим. Правду можна інколи було почути глибокої ночі, коли те булькання на хвилину–дві зменшувалося. Мабуть тому, що оператор «булькалки» заснув і пропустив перехід передачі на інші хвилі. Міліони громадян союзу намагалися почути ту правду. І мій батько намагався зловити ці голоси між бульканням і почути правду яку в тій державі замовчували.
А ось окремі росіяни і комуністи мене, як свідка тих подій, намагаються переконати, що такого не було.
Що творила Росія, коли Прибалтійські країни, після 1991 року, приводили своє законодавство в відповідність до національних інтересів і ніхто з прибалтів не говорив, а як подивиться на них Росія.
Для них важливі були інтереси своєї країни і інтереси свого народу.
З Москви на них топали ногами і кричали, що там утискують росіян.
Подібне діється і відносно України.
В якій державі з трибуни парламенту депутати до свого народу говорять на мові сусідньої держави, урядовці українцям відповідають мовою сусідньої країни.
Засилля мови сусідньої країни на радіо, телебаченні, пресі.
Чи міг би в російській думі депутат з трибуни говорити українською мовою, англійською, німецькою або іншою.