17. 06. 2007року в Київ з сім`єю в черговий раз приїхав Федір Григорович Сиваш.
Цього разу він зупинився в Анатолія Петровича Сиваша, по вул. Тростянецькій, 7.
Федя хотів зустрітися з моїми синами Михайлом і Володимиром. По телефону він домовлявся два вечори з Михайлом, але в останню мить Михайло переносив зустріч.
Федя про це сказав мені.
Наступного дня я зв’язався з сином Володимиром і з його допомогою 20.06.2007 зустрілися в кафе «Хата рибака» на Харківському масиві, м. Києва.
Михайло і Володимир кожен займаються своїм приватним бізнесом
21.06 ми з Федором поїхали в село Нові Петрівці під Києвом де проживає багато Сивашів.
Ми були здивовані яка була гарна дорога до Петрівців з сучасною розміткою.
За домовленістю, зустрілися з Власенко Ніною, яка проживає по вул. Дружба 30.
Вона запросила до себе інших з роду Сивашів. Ми поспілкувалися з ними, потім пішли до інших. Федя записував всю інформацію, яку нам повідомляли, відеокамерою і робив фотознімки, а також відбирали необхідні фото Сивашів ранішого періоду.
Феді вони передали малюнок генеологічного дерева цієї гілки з села Валки, яку намалювали самі раніше.
Домовилися про подальшу співпрацю в з`ясуванні звідки і коли прийшло прізвище Сиваш в с.Валки. Домовилися, що допомагатиме в цьому пошуку і Слава Власенко.
Там з`ясували, що всі Сиваші жили в старовинному селі Валки, але згодом це село приєднали до Нових Петрівців і назва Валки залишилася тільки в спогадах старшого покоління.
Також нам повідомили, що рядом з селом Валки був Межигірський монастир, але в 30ті роки комуністичний режим знищив його і після того на територію бувшого монастиря забороняли заходити будь кому, бо там ніби була схована велика і цінна бібліотека періоду Ярослава Мудрого, яку режим не міг знайти.
В серпні місяці 2007р. по радіо передали інформацію, що фірмі «Надра» передали територію монастиря, 136 гектарів землі і 94 обєкти, які знаходяться на цій території. В селі повідомили, що тепер територію цього монастиря зайняв Янукович.
Тепер мені стало зрозуміло чому цей відрізок дороги зроблено за європейськими стандартами. Тепер цей чоловік не шапки знімає з перехожих, а привласнює сотні гектарів землі і лісів.

З Федею ми домовилися, що в Запорізьку область поїдемо разом і визначили поїздку на 22.06.2007р.
Поїхали ми через Полтавську область, де заїхали до Сивашів, які проживають в області і з якими Федя планував зустрітися.
Ввечері ми вже були в м. Пологах, Запорізької області.
Федя сказав, що зупиниться в місті Пологах по вул. Леніна 101.
Ми з Олею Калітіною заїхали до хлопців, братів Лиходідів. З Володею поїхали в місто Пологи до художника, щоб замовити табличку на могилу діда Петра Оксентійовича і баби Лукері Іванівної Гасенко.
Я сказав Володі де зупинився Федя. Він мені сказав так це ж подвір`я сестри наших мам тітки Палажки Хоменко. Ми поїхали до цього будинку. Там на місці землянки, яку я пам’ятав, тепер стояла гарна хата, але автомобіля Феді ще не було, тому ми не зайшли в подвір`я, а поїхали додому до Володі.
На зворотному шляху Володя запропонував заїхати до його сестри Світлани і Володі Терещуків. Бо в квітні 2007р. ми з Олею до них і Валі не встигли зайти.