.                    Діти Марії Іванівної Обіход (Сиваш).
В молоді роки життя Марії Іванівної і інших радянська держава обкладала молодих хлопців і дівчат податком «бездітність» до того часу поки в них не буде троє дітей. Люди обурювалися, що нехай з хлопців стягували податок, бо в той час хлопці пропонували дівчині вийти за нього заміж,а чому податок стягували з незаміжної дівчини? До заміжжя ж дівчина не матиме дітей чи виходить, комуністична держава підштовхувала народжувати позашлюбних дітей.

Дочка Циганенко (Обіход) Людміла Павлівна 14.09.1950 року народження.
В 1957 році пішла в перший клас, в 1964 році поступила в Запорізьке медичне училище, яке закінчила в 1968 році
З 1968 року працює в районній лікарні м.Молочанськ.
З 1969 року в дитячій лікарні №2 міста Запоріжжя.
В 1972 році вийшла заміж. Син Андрій.
В 2003 році, після смерті матері, розлучилася і зараз перебуває на заробітках в Італії. Доглядає, як пише Надя, за якоюсь синьйорою.

Син Обіход Юрій Павлович - народився 08.01.1952 року.
В 1958 році пішов в перший клас с.Запоріжське, Токмацького району, закінчив школу в 1969 році.
В 1970 році поступив в Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту, який закінчив в 1975 році.
І був направлений на роботу в м.Київ в «Київський державний інститут проектування транспорту».
В 1980 році одружився, а в 1984р. розлучився.
В 1984 році переїхав в м.Бердянськ, Запоріжської області.
З 1984року працює на державному підприємстві «Бердянський морський торговельний порт» майстром, технологом, старшим технологом, головним технологом порту
В 1987 році одружився вдруге.
Дружина Обіход (Дейкало) Тетяна Євгенівна, 30.06.1954 року народження. Працює начальником договірного відділу порту.
Син Ігор 11.01.1990року народження, навчається в 11 класі Бердянської спеціалізованої школі № 16 (англійська мова).
Дочка Остапенко (Обіход) Тамара Павлівна 22.02.1956 року народження.
В 1964 році пішла в перший клас, в 1975 році закінчила Остриківську середню школу.
В 1975 році поступила в Київський залізничний технікум електрозв’язку.
При навчанні в Києві вона певний час жила в мене, коли я жив на Оболоні. За це я не один раз вислуховував дорікання від бувшої дружини Софії за Тамарину невдячність, неохайність, лінь та жадність по відношенню до наших синів.
Коли дочка Тамари Ганна влаштувалася на навчання, а потім і на роботу в м.Києві, знову я став їм допомогою бо Ганні (Ані) ми з Олею Калітіною надали теж безкоштовно житло на Нивках.
Але Тамара не зрозуміла, що ніхто без дяді Вані їх би не влаштовував до себе жити в Києві.