дітей в нашій родині чотири і ще були три промені. Ніби то виходять з могили батька якісь недобрі сили послані нам його дітям.
Я почав розмірковувати, чому відьма намагалася, папку з родовими документами і фото, вручити безпосередньо мені.
Але коли це їй не вдалося в 1996 році, то чому вона її не передала ні Марії, ні Миколі, які підтримували з нею зв`язки, або не передала комусь з родичів чи знайомих, щоб потім вони передали її мені, а все спалила.
Мабуть, все в папці було заговорене прокляттям і з надією, що я її візьму. А коли я її не взяв, то щоб те прокляття не передалося іншим, вихід був один, спалити.
І ось в травні 2007 року я зустрівся з людиною яка вміла читати такі загадки.
Як пояснила вона, що дійсно кількість тих плям, чотири, відповідає кількості нас (дітей). Вона пояснила, що це відбувається тому, що чаклунка наші фотографії положила в домовину батька і вони знаходяться в його могилі. А промені, які ніби виходять знизу в бік цих плям, це намагання батька захистити нас від тих негативних сил. Плями, які менш яскраві, дві нижні, це ті хто уже згас (помер) на той час.(Фото знаходиться в частині 5»)
Сказала, що видно по діях чаклунки, вона все робила щоб першим в інший світ пішов я Іван, але добре, що так вийшло, що я від неї нічого не взяв.
Ця жінка підказала, як треба поступити, щоб нейтралізувати ці злі сили і відвести їх від живих, від мене і сестри Наді.
Я зробив так як вона порадила і коли приїхав вдруге в Тарасівку 23.06.07, зробив нове фото тим же фотоапаратом, але на пам’ятнику вже нічого не було. Все було чисте. (Це фото теж є в частині 5).
Юрчак своїми діями намагалася відлякати, відігнати наш рід від батька і один від одного.
Але все вийшло по іншому, вона не продовжила життя свого роду і собі, тепер вже немає ні її, ні її сина, ні роду. І нічого вона не взяла з собою. Тож не даремно є поговірка «не копай яму іншому бо можеш сам в неї впасти.»
А по собі лишила тільки негативні спогади.

Аня Доля розповіла, що в її присутності батько дав три тисячі рублів Обіход Марії Іванівній з умовою, що вона повинна була дати 1000 руб. мені.
Але Марія мені про це навіть нічого не сказала.

Розповіла Аня і про те що в хаті в стіні великої кімнати, біля ікон, були замазані два золоті кільця про які знала від мами, мабуть, тільки Надя.
Коли приїжджала Надя вона розколупала стіну і забрала ті кільця.
А також Надя хотіла взяти одну з маминих ікон, які висіли в кутку.
Але баба чаклунка заперечувала і коли Надя взяла в руки одну ікону, то вона чомусь розсипалася.

Аня розповіла, що в селі говорили Миколі Сивашу, чому він не ставить пам’ятник батькові, вже ж пройшло майже 10 років. Він їм відповідав, що він (батько) цього не заслужив. (Я про це почув коли вже поставив пам’ятник батькові)