Це найстарший син тьоті Ганни–сестри мами Ольги Сиваш (Гасенко),
Доля (Гасенко) Ганна Петрівна 1898-1961 р.р.

В травні 2008 року в с.Тарасівці Тоня Плювако розказала мені,що в 1943 році її брат Доля Петро Митрофанович взяв в полон німецького генерала. За тодішніми вказівками влади він зобов’язаний був його розстріляти без суда і слідства.
Але Петро генерала не розстріляв.
За це Петра репресували і посадили в ГУЛАГ.
В 1947 році його звільнили з ГУЛАГУ.

В Одесі я знайшов і копію фото церковного хору села Петропавлівки. Це був хор української православної церкви.
Дід Гасенко Петро відстоював українську національну ідею, тому після комуністичного перевороту був в уряді Центральної Ради. А ось внуки тепер прислуговують московському патріархату.
На фото є мій дід Сиваш Петро Андрійович, його брат Федір Андрійович і сестра Ольга Андріївна. Ось вони і є діти Сиваша Андрія. На фото є і мій дід по мамі Гасенко Петро Оксентійович і його брат Прокіп Оксентійович. З розповіді мами частина з тих хто на фото є нашими родичами і інші, але детально я не пам’ятаю.
Оригінал цього фото висів в нас, Сивашів, в великій кімнаті і мама періодично нагадували хто на них зображений.
В кімнаті в рамці висіла і довідка про звільнення батька з радянської в’язниці, а також і довідки про нагородження і відзнаки батька вже пізнішого періоду, але все це знищила відьма.
Але вона не знищила в нас нашу пам'ять про наш рід.

13.04.2007 року з Києва, ми з Олею Калітіною, поїхали на проводи в село Тарасівку.

По дорозі ми заїхали в м.Пологи до братів Віті і Володі Лиходідів.
14.04.2007р., перед проводами, з Володею Лиходідом я поїхав замовив і поставили пам’ятник моєму батькові Сивашу Івану Петровичу.
А також привели в порядок могили діда Петра і баби Федори Сивашів на цвинтарі в с. Тарасівка (Решетилівка).
Мамину могилу вже впорядкувала Тоня Плювако (Доля), дочка тітки Ганни, сестри моєї мами.
Тепер я спокійно міг робити для рідних те, що роблять інші люди для своїх рідних, і не турбуватися, що на мене розішлють чергову брехню по типу, що я розриваю могили рідних або щось подібне.
15.04.07 р. ми прийшли на проводи.
Так як в селі я не був більше 12 років, то в ці дні багато хто підходив до мене. Спочатку питали чиї могили ми обробляємо,щоб з`ясувати хто я, або прямо запитували хто я, а потім спілкувалися зі мною.
Дехто хотів почути мою думку стосовно тих подій які є в Україні.
Так як вони не співпадали з їхніми, бо я був учасник померанчевих подій 2004 року і сторонник померанчевої команди, тому Калашник Микола Андрійович, якого переконали підтримувати регіоналів, комуністів,