Несподівано для мене, навесні 2009 року Света Горліцина повідомила мені, що син Павло хоче їхати вчитися в Москву, хоч в Україні і навіть в Одесі є подібні навчальні заклади. Я запитав, а де ж він влаштується на роботу після закінчення навчання. Света сказала, що він хоче одержати російський паспорт значить і їх громадянство.
Света незрозуміла чому її син захотів одержати російське громадянство. Вважаю, що після розлучення з чоловіком за постійні його п’янки, він вирішив їй відомстити і переконав хлопця прийняти російське громадянство і навіть піти служити в російську армію, яка постійно воює і не гарантує збереження життя своїм солдатам. Росії потрібне пушечне м'ясо і бувший чоловік, я думаю, це розуміє. Але для нього важливіше створити біль і тривогу матері і він цього домагається.

Марія Лінченко запитала мене, а ти пам’ятаєш кого ваша мама, під час війни 1941 року, переховувала на горищі вашої хати.Сказав знаю.
Під час окупації України німцями в нас в хаті жили німці, а на горищі мама довгий час переховували чоловіка своєї сестри Тоні, дядю Савку Матяша, який втік з німецького полону.
Він в сіні зробив собі постіль. З горища, через віконця, обережно, спостерігав , що робилося на вулиці, навкруги.
Як то мамі казав: «Олько німці вже відступають, скоро прийдуть наші». Мама нікому не говорили, що він там переховується, щоб не видали дядю німцям і тоді б німці знищили всю нашу сім`ю. А пізніше і в радянські часи мовчала, бо і «своя» влада могла приписати мамі переховування родича який втік з німецького полону.
А ті свої, кого дядя так чекав, кинули його в штрафний батальйон і додому він не повернувся. Мама навіть говорили де і хто з тих своїх його вбив на постелі, але детально цього тепер я не пригадую.

Коли я в Одесі переглядав фотоальбом Миколи, то побачив фото батька з штучно перебинтованою рукою і пригадав, що з цим пов’язано.
В одну із моїх поїздок до батька я заїхав до Миколи і разом ми поїхали в Тарасівку. На подвір`ї Микола почав сваритися з батьком, щоб він продав корову бо він не буде приїздити до нього і допомагати по господарству. Потім щоб він не одружувався. Я стояв і спостерігав за цим і намагався зрозуміти яка його справа до цього.
Я сказав, якщо в батька є сила то нехай тримає корову, коли нездатен буде її тримати, то сам її продасть, навіть якщо б Микола заперечував.
Раптом батько звідкись вихопив швайку, якою вбивали свиней, і заніс її для удару по голові Миколи.
Я вмить перехопив його руку і забрав швайку з його руки.
Батько розсердився, що я його дії перервав і сказав, чого ти мішаєшся, я ще ж його не вдарив, якби я вдарив і він лежав тоді втрутився б.

Ми поїхали від батька.
А через якийсь час Микола розсилав нові кіпи брехні на мене і, що ніби я побив батька, і долучали до цієї кляузи фото батька з закрученою бинтами руку. З фото видно, що бинтування зроблено навмисно, невмілою рукою, поспіхом перед фотозйомкою.
Здається, це відбулося після поїздки в Тарасівку заступника директора заводу «Ленінська кузня» по режиму Сура. Бувшого (КаГеБіста). Мабуть це він підказав, що пишіть на Івана любу брехню, вам за це нічого не