Часто згадую мамину настанову і відповідно неї дію - "На Бога надійся, а сам не плошай", тобто завжди відстоюй свої думки, рішення, дії, багато працюй.

Пригадую невелику частину поговірок, які мама часто вживали: 
«Чужими руками можна тільки жар загрібати.»
«Нехай я їду до сина, а куди ці люди їдуть.» коли людей було багато в транспорті.
Коли було мама збиралися кудись їхати, або допомагали збиратися іншим, то ніколи не брали з собою зайвого.
Говорили «в дорозі і голка важка».
Якщо з нас хтось відкладав якусь справу на пізніше, а мама заперечували, то говорили «нехай поганий чоловік».
До релігійного свята Спаса заборонялося їсти яблука. Було так, що ми їли яблука і вони попадалися червивими, то ми виказували своє невдоволення. Але мама на це говорили, що те що ми вкусити червиве яблуко то це пів біди, біда буде коли черви будуть їсти нас.
Коли хтось говорив, що десь речі чи продукти дешевші, то мама говорили: «за морем пилушка цілушка (копійка) та перевоз дорогий».

В своєму житті я не люблю розповідати про свої життеві негаразди, складнощі. Якби не було погано мені чи прикро і складно в мене від цього.
На запитання до мене, як твої справи, я завжди відповідав добре або нормально. Завжди намагався самостійно вийти з тих складностей в які потрапляв. І коли обставини змінювалися на краще на мою користь, тільки тоді я міг поділитися про ті складності які були в мене раніше.

Після похорону мами, з Тарасівни всі поїхали по домівках, а я лишився на тиждень біля батька. Хотів дещо допомогти йому і побути з ним після такої тяжкої втрати для нас усіх. Щоб він в ці перші дні не відчував самотність і ніби непотрібність нікому.
Батько запропонував поїхати на пошту і зняти з ощадкнижки для мене 2000 рублів. Я відмовився. Сказав, тату не спішіть, як захочете, то дасте в любий час.
Мені батьки говорили, що зробили заповіт грошей на мене і інший на мого сина Михайла.
Чи був на кого ще з родини, я не допитувався і не знав.

В житті я користуюся правилом «чужі гроші не лічи», «не допитуйся про те про що тобі не бажають розповідати».

Мама всіх нас морально готували до своєї смерті, ще коли почували себе здоровою. До смерті готували собі одяг і релігійні атрибути на цей випадок. Говорили моїй сестрі Марії, якщо помру, то щоб одягли в те то, лежить все там то.
Але для мене втрата мами була дуже болючою.
Після похорону я більше місяця лежав в лікарні.