Але середня ланка командирів відмовилася виконувати злочинний наказ, походу на власний народ і повернулися в казарми.

До 09.12.2004р., не дивлячись на мороз, сніг люди продовжували стояти на вулицях. З 24.11.2004р. іногородні вже жили в сотнях наметів встановлених на вулиці Хрещатику. Пізніше, частині людей, для розміщення, відкрили різні заклади Києва, де можна було зігрітися, обсушитися. Багатьох іногородніх на ніч забирали кияни, щоб люди могли відпочити. Ніхто ні в кого не вимагав документів.
Була обоюдна доброта і довіра з обох боків.
Кияни несли їжу хто що і скільки міг для іногородніх, бізнесмени везли машинами їжу, одяг, ліки. Несли гроші хто скільки міг. В будинку профспілок стояли великі урни і їх туди кидали всі. Ніхто не запитував і не записував хто є хто і скільки грошей даєш.
І та брехня яку, можна почути і сьогодні, що ніби на Майдані стояли ті кому платили дійсно є неправда. Ні я ні ті кого я знаю і приймали участь в тих подіях ніхто не одержував ні копійки.
Юра Обіход прислав мені гроші, щоб я передав їх на Майдан.
Я носив продукти тим хто жив в наметах.
Один бізнесмен привіз машину валянок, і ніхто не записав навіть номер автомобіля і його прізвища.
Пізніше жінка Януковича брехатиме в Донецьку, що всіх одягають в американські валянки і дають американські наколоті апельсини.
Хто взув валянки бізнесмена, олівцями малювали на них емблеми США і з посмішкою говорили, та це ж американські.
Після рішення Верховного Суду про переголосування другого туру, 09.12.2004р. була команда роз`їхатися всім по домівках і проводити роботу по підготовці до голосування 26.12.04р.

22.12.04р. з трибуни Верховної Ради України пролунав заклик, 23.12.04 зібратися на Майдані Незалежності.
Я ішов туди і думав, що люди роз`їхалися і, мабуть, буде мало, ті що лишилися жити в наметах і можливо частина киян.
Але як я був здивований, коли побачив таку ж кількість людей, що ніби ніхто нікуди не поїхав. І я сказав собі, значить всі такі, як і ти Іване. Свої проблеми будемо вирішувати після виборів 26.12.2004р.
Я пояснював людям, що необхідно перевіряти свої прізвища в списках, виборчих комісіях.
На хамську поведінку деяких членів дільничої виборчої комісії звертався в територіальну виборчу комісію.

Перед виборами президента України 26.12.2004 р. я подзвонив в Одесу до племінниці Світлани і Марії Лінченко. Хотів з ними поговорити. Телефонну трубку підняв Андрій Горліцин, чоловік Світлани. Відповів, що Світлани і Марії немає дома.
Я, як родича, запитав його чи будуть вони голосувати за Ющенка.
Він відповів мені, що ніби я незаконно агітую в період коли агітація вже заборонена і за це можуть мене притягнути до відповідальності.
Але коли не могли ніде влаштувати Андрія на роботу, то звернулися до мене, щоб я допоміг влаштувати його в Росії.