"ЗАСЕЛЕННЯ ПIВДЕННОЇ УКРАЇНИ В 1860-1890 РОКАХ"

Лiквiдацiя крiпосництва в Росiї надала величезного поштовху землеробськiй колонiзацiї її окраїн. На цей процес впливали, з одного боку, розвиток капiталiзму, а з другого – погiршення соцiально-економiчного становища селянства центральних районiв країни.
Першiсть серед трьох регiонiв колонiзацiї – пiвденного, пiвденно-схiдного й зауральського – у 60 – 90-х роках XIX ст., безумовно, належала пiвденному.
Близькiсть Пiвденної України до основних районiв виходу, наявнiсть значних незораних приватновласницьких та казенних земель, гострий попит на робочi руки у помiщицьких фiльварках та господарства великих орендарiв, бiльш висока, нiж у мiсцях виходу, заробiтна плата, вiдносно низькi оренднi й купiвельнi цiни – все це перетворило район в один з центрiв тяжiння мiгрантiв у пореформений перiод.
Сприятливе соцiально-економiчне становище, що склалося на Пiвденнiй Українi, перетворило край у район активного заселення, куди переселялися селяни з усiх губернiй Європейської частини Росiї. Найбiльшу кiлькiсть мiгрантiв у 60 – 90-х рр. XIX ст. давали губернiї Центрального чорноземного району Правобережної, Лiвобережної України та Бiлорусi [8–9.10–13.14–17].
За ступенем участi в аграрнiй колонiзацiї Пiвденної України перше мiсце займало селянство Лiвобережжя, друге – Центрального чорноземного району, а третє – Правобережжя України [3; 38–39. 4; 44–45. 5; 40–43]. Менш активними в цьому вiдношеннi були селяни бiлоруських й особливо прибалтiйських губернiй.
Заселення Пiвдня України селянством у пореформений перiод здiйснювалося як офiцiйно (з дозволу властей), так i самовiльно. Офiцiйнi переселення стали наслiдком вимушених поступок з боку царського уряду на користь безземельного й малоземельного селянства основних районiв виходу. Найбiльш активно вони вiдбувалися в 60-тi рр. XIX ст. У той час у Катеринославськiй губернiї оселилися понад 25.000 чол., у Таврiйськiй – 47.000, а в Херсонськiй – майже 8.000 [1; 84].
Друге пореформене десятирiччя було вiдзначене рiзким зменшенням темпiв офiцiйного заселення краю, що стало результатом переселенської полiтики, в основу якої було покладено обмежувальнi заходи щодо цього, а також прагнення змiнити напрямок мiграцiйного процесу у бiк пiвденно-схiдних губернiй. Протягом 70-х рр. на Пiвдень України переселилися бiльше як 24.000 чол. [1; 85].
У 80-х роках внаслiдок видiлення значної кiлькостi казенних земель на Пiвднi України пiд заселення знову почався посилений наплив офiцiйних переселенцiв, масштаби якого бiльш як удвічі рази перевищували розмiри офiцiйних мiграцiй 70-х рокiв (але при цьому вони поступалися чисельностi мiгрантiв першого пореформеного десятилiття).
Аналiз губернаторських звiтiв дає змогу зробити висновок, що протягом 1881- 1887 рр. на територiї Пiвденої України оселилися понад 58.000 чол. (без даних по Таврiйськiй губернiї), зокрема, в Херсонськiй – 18.000, Катеринославськiй – понад 40.000. Але вже до кiнця 80-х – початку 90-х рр. XIX ст. наплив офiцiйних переселенцiв у землеробство скорочується [1;87].
Пiвденну Україну в пореформений перiод активно заселяли й самовiльнi переселенцi. В умовах, коли царський уряд стримував мiграцiї, такого роду переселення здiйснювалися пiд виглядом землеробського вiдходу спiльно з партiями офiцiйних переселенцiв, невеличкими групами i навiть окремими родинами.
Мiсцем їхнього поселення ставали казенно-оброчнi дiлянки, якi були в користуваннi великих орендарiв, вiльнi землi при громадах державних селян. Але особливе мiсце в цьому процесi займали землi приватних власникiв, що сконцентрували у своїх руках їх основну масу. Загальна кiлькiсть самовольцiв, що осiла на Пiвднi України протягом 60–80-х рр. XIX ст., досягла 340.000 чол., зокрема, у Катеринославськiй губернiї – понад 70.000, у Таврiйськiй – 104.000, а в Херсонськiй – 161.000 [1;101].
Процес аграрного заселення Пiвденної України в 60–80-х роках XIX ст. засвiдчив, що чисельнiсть офiцiйних переселенцiв, якi селилися на територiї краю з дозволу уряду, становила понад 163.000, а самовiльних мiгрантiв перевищила 337.000 чол. Найбiльшу кiлькiсть прийняла Херсонська губернiя (192.000 чол.). На другому мiсцi – Таврiйська (156.000). Потiм йшла Катеринославська (152.000 чол.). У цiлому ж число мiгрантiв, що переселилася на Пiвдень Украiни за перiод з 1861 по 1888 рр., досягло бiльш як 500.000 (без тих, хто поселився в мiстах) [1;204].
Пiзнiше, починаючи з 1887 р., процес активної аграрної колонiзацiї краю почав швидко скорочуватися. Причиною цього було те що бiльша частина наявних казенних вiльних земель при сiльських громадах колишнiх державних селiн була заселена. На помiщицьких землях виникла значна кiлькiсть нових поселень самовольцiв. Диференцiацiя селянства, яка помiтно визначилися до початку 90-х рокiв, у свою чергу, iстотно вплинула на збiльшення чисельностi сiльськогосподарського пролетарiату на Пiвднi України. Розвиток землеробського вiдходу, що у 80-х роках досяг свого апогею, також серйозно зменшив попит на робочу силу.
Певний вплив на скорочення масштабiв припливу переселенцiв мали оплата працi (що з кiнця 80-х рр. зменшилася), оренднi й купiвельнi цiни, якi зросли, посилення експлуатацiї селян.
З кiнця 80-х – початку 90-х рр. XIX ст. офiцiйне заселення краю скорочується. Пiвденна Україна з району активної землеробської колонiзацiї поступово перетворюється на район активного виходу. Але самовiльний приплив мiгрантiв продовжується, хоча iнтенсивнiсть його помiтно знижується.
Водночас, внаслiдок розвитку промисловостi, на Пiвднi України зростає попит на робочi руки в мiстах, куди, починаючи з 90-х рр., прямувала значна маса людей.
Детальне розмiщення переселенцiв на територiї Пiвденної України нам в основному допоможуть показати матерiали першого загального перепису населення Росiї 1897 р. Сьогоднi це єдине джерело, що наближає дослiдника до розв’язання проблеми. Воно має й деякi недолiки. Одним з них є положення, згiдно з яким для бiльш точного пiдрахунку масу сiльських мешканцiв, що проживала у примiських хуторах та на мiських землях, вiднесли до складу мiського. Так, у Катеринославськiй губернiї до мiст було приписано 64 селища (71.783 чол.), у Херсонськiй – 108 пригородiв (104.132 чол.), у Таврiйськiй 100 пригородiв, селищ i хуторiв [3; додат. 4; додат. 5; додат.]. Таким чином, значну кiлькiсть "прийшлого" сiльського населення зарахували як "прийшле" мiське. Особливо сильно цей пiдрахунок був перекручений пiд час перепису у Херсонськiй губернiї (в Одеському повiтi).
В цiлому аналiз даних перепису дає пiдстави вважати, що чисельнiсть мiгрантiв, якi осiли у сiльськiй мiсцевостi, становила як мiнiмум 2/3 усiх, хто переселився на Пiвдень України.
Як свiдчать матерiали перепису, на Пiвднi України поселилися 948.8 тис. чол. (без уродженцiв iнших держав). У Катеринославськiй губернiї – 319.9 тис. (з них у повiтах проживали 224.2 тис., або 70.1%, у мiстах – 95.7 тис. (29.9%)), у Таврiйськiй, вiдповiдно, – 238.2 тис., в повiтах – 142.6 тис. (59.9%), в мiстах – 95.6 тис. (40.1%), у Херсонськiй – 390.8 тис., в повiтах – 128.5 тис. (32.9%), у мiстах – 262.3 тис. (67.1%) [7;38–39. 8;44–45. 9;40–43). Якщо ж взяти до уваги авторськi пiдрахунки, то в повiтах Херсонської губернiї насправдi проживали 260.5 тис. чол., або 66.7%, а в мiстах – 130.3 тис. (33.3%). В цьому випадку змiниться й спiввiдношення мiж сiльським та мiським населенням Пiвдня України: з 948.8 тис. чол. прийшлих 627.3 тис. (66.1 %) належатимуть до сiльського, а 321.5 тис. (33.9 %) – до мiського.
Одержанi нами данi можуть бути основою для визначення чисельностi самовiльних мiгрантiв, що осiли в сiльськiй мiсцевостi краю протягом 60–90-х рр. XIX ст. Вiдомо, що кiлькiсть офiцiйно переселених мiгрантiв, якi оселилися за пореформенi 30 рокiв у повiтах Пiвдня України, досягла 200 тис. Отже, частина тих, хто залишався, дорiвнювала 427.3 тис. чол. Це були самовiльнi переселенцi, що оселилися там за чотири пореформених десятилiття.
Можливостi журнальної публiкацiї дають нам змогу детально розглянути процес мiграцiї лише на прикладi 20–ти губернiй Європейської Росiї, що вiдiграли вирiшальну роль у заселеннi Пiвденної України.
Данi табл. № 1, яка складена на основi авторських розрахункiв, свiдчать, що на територiї Катеринославської губернiї найбiльша кiлькiсть переселенцiв (з 20–ти губернiй основних районiв виходу) розмiстилася у Бахмутському повiтi – 50,2 тис. чол. За ним iшов Катеринославський – 18,7 тис. Потiм Слов'яносербський, Павлоградський, Верхньоднiпровський, Марiупольський, Олександрiвський та Новомосковський.
Основна маса мiгрантiв, що осiла в Катеринославськiй губернiї (75,5 тис. чол.), була з губернiй Лiвобережної України, 52,7 тис. – Центрального чорноземного району. Мiсцем народження 12,1 тис. чол. була Бiлорусь. З Правобережжя перебралися 9,2 тис. чол., а з прибалтiйських губернiй – 564 чол. У цiлому ж на час перепису у повiтах Катеринославщини проживали 150,2 тис. чол. (у мiстах – 65,1 тис.) переселенцiв з основних районiв виходу.
З таблицi № 2 видно, що в Таврiйськiй губернiї найбiльшу кiлькiсть мiгрантiв прийняв Мелiтопольський повiт – 28,9 тис. чол. За ним ішов Днiпровський – 17 тис. Потiм Бердянський, Перекопський, Феодосiйський, Ялтинський, Симферопольський, Євпаторiйський, Керч-Єнiкальське i Севастопольське градоначальство. Найбiльше число переселенцiв належало вихiдцям з лiвобережних губернiй (42,8 тис. чол.), на другому мiсцi були мiгранти Центрального чорноземного району (30,8 тис.), а на третьому – Правобережної України (13,4 тис. чол.). Переселенцiв з Бiлорусi налiчувалось 3,8 тис. чол., з Прибалтики – 962 чол. У цiлому в повiтах Таврiйської губернiї проживало 91,8 тис. чол., у мiстах – 46,5 тис. (мiгрантiв з основних районiв виходу).

Таблиця 1

Розташування переселенцiв, що осiли у 60-90-х рр. XIX ст. в Катеринославськiй губернiї.

	Оселилось в повiтах (без мiст)
Губернiї виходу переселенцiв	Олексан дрiв ському	Бахмут ському	Верхнь однiпр овсько	Катерино славсько	Марiупо льському	Новомоск овському	Павлогра дському	Слов'я носерб ському	Оселилось всього в повiтах (без мiст)	Оселилось в мiстах	Оселилось в губернiї (в повiтах i мiстах)
Волинська	1	240	69	322	31	54	39	67	883	1 009	1 892
Київська	459	756	2 157	2 189	989	240	237	437	7 464	7 447	14 911
Подiльська	135	307	62	136	124	43	50	89	946	799	1 745
Полтавська	4 186	2 514	7 812	3 753	3 272	8 128	4 345	1 163	35 173	11 734	46 907
Харкiвська	1 105	12 915	194	749	2 035	434	4 761	5 013	27 206	5 829	33 035
Чернiгiвська	925	3 910	1 353	2 634	2 313	347	540	1 190	13 212	4 387	17 599
Воронезька	176	1 741	48	119	261	73	138	910	3 466	1 073	4 539
Курська	1 344	10 218	488	2 011	796	485	2 920	1 157	19 419	6 349	25 768
Орловська	1 173	8 860	941	1 865	776	392	1 005	2 155	17 167	6 248	23 415
Пензенська	17	132	62	35	28	17	36	130	457	255	712
Рязанська	227	1 645	87	231	250	125	162	653	3 380	974	4 354
Тамбовська	68	922	51	264	97	47	98	391	1 938	837	2 775
Тульська	252	2 072	66	706	138	135	244	3 279	6 892	1 537	8 429
Вiленська	75	262	119	251	249	47	54	77	1 134	1 429	2 563
Витебська	457	291	57	180	151	62	90	54	1 342	1 429	2 563
Гродненська	83	264	44	301	92	89	56	59	988	1 471	2 459
Мiнська	206	418	148	878	107	222	189	74	2 242	5 878	8 120
Могильовська	352	2 451	316	2 072	220	308	339	357	6 415	6 044	12 459
Лiфляндська	30	311	12	55	14	15	38	32	507	304	811
Естляндська	10	27	2	8	1	4	2	3	57	58	115
Разом	11341	50256	14088	18759	11944	11267	15343	17290	150288	65101	215389

Таблиця 2

Розташування переселенцiв, що осiли у 60 - 90-х рр. XIX ст. в Таврiйськiй губернiї.

	Оселилось в повiтах (без мiст)
Губернiї виходу переселенцiв	Берд янсь кому	Днiп ровсь кому	Євпа торiй ському	Мелiт ополь ському	Пере копсь кому	Симфе рополь ському	Феодо сiйсь кому	Ялтин ському	Керч- Єнiк. градонач.	Сева стоп. градонач.	Осели лось всього в повiтах (без мiст)	Осели лось в мiстах	Осели лось в губернiї (в повiтах i мiстах)
Волинська	791	72	61	132	47	37	13	37	8	7	1 205	942	2 147
Київська	470	2 861	390	3 012	1115	350	493	233	159	24	9 107	3 063	12 170
Подiльська	110	1 868	68	647	114	70	65	111	20	17	3 090	1 677	4 767
Полтавська	5 366	5 617	1923	7 238	2324	1302	2338	526	435	70	27 139	6 312	33 451
Харкiвська	1 519	324	188	2 410	266	245	310	443	107	50	5 862	3 459	9 321
Чернiгiвська	1 228	2 512	327	3 465	691	322	589	576	90	44	9 844	2 891	12 735
Воронезька	8	525	69	322	51	42	212	88	32	20	1 369	937	2 306
Курська	2 846	638	187	3 843	617	440	961	1117	149	107	10 905	6 981	17 886
Орловська	1 550	1 453	326	4 709	825	572	727	2044	121	232	12 559	8 390	20 949
Пензенська	152	26	8	47	21	10	19	58	11	4	356	498	854
Рязанська	294	109	5	394	46	54	101	129	17	15	1 164	871	2 305
Тамбовська	1 180	297	73	794	191	104	220	140	22	31	3 052	1 719	4 771
Тульська	196	95	24	429	113	166	92	267	16	44	1 442	1 684	3 126
Вiленська	161	42	12	150	38	11	20	52	3	7	496	1 007	1 503
Витебська	99	45	2	269	20	17	14	22	1	5	494	624	1 118
Гродненська	198	74	32	89	31	32	20	54	3	3	536	1 038	1 574
Мiнська	180	155	27	421	48	51	29	64	2	7	984	1 872	2 856
Могильовська	173	269	38	480	56	77	51	85	38	28	1 295	1 759	3 054
Лiфляндська	25	18	23	35	43	46	21	42	5	7	265	434	699
Естляндська	3	3	163	28	301	171	9	18	1	0	697	400	1 097
Разом	16549	17003	3946	28914	6958	4119	6304	6106	1240	722	91861	46558	138419

У Херсонськiй губернiї (див. таблицю № 3) найбiльша кiлькiсть мiгрантiв мешкала в Херсонському повiтi – 24,7 тис. чол. За ним був Єлисаветградський – 23.6 тис.чол. Потiм Ананьїнський, що прийняв 19,3 тис. чол. Далi йшли Олександрiйський, Одеський та Тираспольський повiти.
Основна маса переселенцiв тут була з Правобережної України – 61,6 тис. чол. За нею йшли : Лiвобережжя – 20,8 тис. чол., Центральний чорноземний район – 74 тис., Бiлорусь – 4,5 тис., Прибалтика – 148 чол. У цiлому ж, за даними перепису, в повiтах Херсонської губернiї проживали 96,4 тис., а в мiстах – 165,2 тис. чол. Але ж ми ранiше писали, що статистичнi данi по цiй губернiї дуже перекрученi – в бiк збiльшення прийшлого мiського населення за рахунок зменшення кiлькостi переселенцiв, якi мешкали в сiльськiй мiсцевостi. Якщо виходити з того, що в повiтах Херсонської губернiї повинно жити щонайменше 2/3 прийшлих, то приблизнi показники могли бути такими: у повiтах проживало 100,9 тис. мiгрантiв з Правобережної України (у мiстах – 50,4 тис.); переселенцiв з Лiвобережжя, що осiли в повiтах, – 28,1 тис. чол. (в мiстах – 14 тис. чол.); з Центрального чорноземного району в повiтах – 24,3 тис. чол., у мiстах – 12,1 тис. Чисельнiсть уродженцiв Бiлорусi, що мешкали в повiтах Херсонської губернiї, дорiвнювала 18,5 тис. чол. (у мiстах – 9,2 тис.), а мiгрантiв з Прибалтики – 1,3 тис. (у мiстах – 678 чол.). Усього, за нашими пiдрахунками, у повiтах Херсонщини (з 20–ти губернiй виходу) розмiстилися 173,2 тис. чол., а в мiстах – 86,6 тис.
Загалом на територiї пiвденноукраїнського району в повiтах проживали 139,2 тис. переселенцiв з Лiвобережної та 84,2 тис. – Правобережної України, 91 тис. мiгрантiв з Центрального чорноземного району, 20,4 тис. – з Бiлорусi та 1,6 тис. – з Прибалтики. Загальна кiлькiсть переселенцiв з основних районiв виходу, що оселилися в пiвденноукраїнських повiтах, становила, за даними перепису, 337,7 тис. чол. (у мiстах – 276,9 тис. чол.).
Однак, якщо брати до уваги розрахункову, бiльш реальну цифру – показник чисельностi прийшлого сiльського населення Херсонської губернiї, – то кiлькiсть мiгрантiв, що залишились жити в повiтах Пiвденної України, iстотно змiниться, оскiльки точнiше вiдбиватиме дiйсний стан їхнього розмiщення. Так, згiдно з розрахунковими даними, в повiтах Пiвдня України налiчувалося 123,6 тис. вихiдцiв з Правобережжя, 146,5 тис. – Лiвобережжя, 107,9 тис. переселенцiв iз Центрального чорноземного району, 34,4 тис. – бiлоруських та 2,8 тис. – з прибалтiйських губернiй. Загальне ж їх число становитиме: тих, хто розмiстився в повiтах, – 415,4 тис., або 67,7%, а в мiстах – 198,2 тис. (32,3%).

Таблиця 3

Розташування переселенцiв, що осiли 60 - 90-х рр. XIX ст. в Херсонськiй губернiї.

	Оселилось в повiтах (без мiст)
Губернiї виходу переселенцiв	Одександ рiйському	Ананьi вському	Єлисавет градському	Одеському	Тираспi льському	Херсо ньському	Оселилось всього в повiтах (без мiст)	Оселилось в мiстах	Оселилось в губернiї (в повiтах i мiстах)
Волинська	165	505	302	284	384	236	1 876	16 194	18 070
Київська	6 396	4 625	15 017	2 743	1 108	7 490	37 379	41 147	78 526
Подiльська	457	11 303	3 684	1 303	3 615	1 986	22 348	32 418	54 766
Полтавська	3 668	360	2 008	799	148	7 611	14 594	12 711	27 305
Харкiвська	319	80	252	98	39	508	1 296	2 545	3 841
Чернiгiвська	444	832	784	360	287	2 254	4 961	6 138	11 099
Воронезька	184	46	106	35	23	217	611	2 567	3 178
Курська	433	176	434	377	114	596	2 130	7 161	9 291
Орловська	407	14	7	408	3	1 561	2 400	1 241	3 641
Пензенська	13	458	340	17	157	53	1 038	12 992	14 030
Рязанська	98	2	14	36	6	204	360	260	620
Тамбовська	47	69	41	24	30	88	299	1 557	1 856
Тульська	104	123	64	120	31	204	646	3 263	3 909
Вiленська	81	66	81	87	41	335	691	3 988	4 679
Вітебська	36	27	51	34	14	375	537	1 719	2 256
Гродненська	56	337	109	168	230	209	1 109	6 421	7 530
Мiнська	134	157	156	106	99	282	934	6 565	7 499
Могилівська	235	137	206	143	82	474	1 277	4 510	5 787
Лiфляндська	18	26	26	11	18	20	119	1 629	1 748
Естляндська	5	5	3	5	2	9	29	257	286
Разом	13 300	19 348	23 685	7 158	6 431	24 712	94 634	165283	259917

Активна колонiзацiя Пiвденної України не лише полiпшила стан розмiщення продуктивних сил на територiї краю, а й сприяла виникненню нових населених пунктiв, створенню етнiчно змiшаних поселень. Так, лише протягом пореформеного 25-рiччя на територiї пiвденноукраїнських губернiй з'явилося 11,6 тис. таких пунктiв, зокрема, в Катеринославськiй - 3433, Таврiйськiй - 2433 та Херсонськiй - 5379. У порiвняннi з 1860 р. їхня кiлькiсть зросла в 2,6 раза, значна частина виникла завдяки переселенцям [2;63. 7;32]. Крiм нових моноетнiчних населених пунктiв, на Пiвднi України виникли i етнiчно змiшанi поселення. Зiбранi автором данi свiдчать, що їх основна частка виникла в Таврiйськiй губернiї. Наприклад, у 1862 р. у Мелiтопольському повiтi переселенцi з Воронезької, Курської та Полтавської губернiй заснували с.Катеринiвку, а з Орловської, Курської, Полтавської та Харкiвської - с.Григорiвку [6;2. примiтка до таблицi].Така ж картина спостерiгалась i в iнших пiвденноукраїнських губернiях.
Пiвденна Україна, яка заселялася протягом тривалого часу, в етнографiчному планi являла собою досить строкату картину. Так, на кiнець XIX ст., на територiї Катеринославської губернiї проживало 45 етнiчних груп, 10 з яких були найбiльшими (див. табл. № 4). У Херсонськiй губернiї їх налiчувалося 57, з яких видiлялося 11 (див. табл. № 5). У Таврiйськiй - таких було 39, а серед найбiльших - 13 етногруп (табл. № 6).

Таблиця 4

Етнiчний склад (структура) населення Катеринославської губернiї. 1897 р.

	Одександ рiйський	Бахмутський	Верхньоднi провський	Катерино славський	Марiупо льський	Новомос ковський	Павлогра дський	Слов'яно сербський	Разом по губернiї
									абс.	%
Українцi	224 122	193 510	191 160	198 982	117 206	242 737	200 434	88 218	1 456 369	68.9
Росiяни	15 445	103 702	9 873	75 190	35 691	9 628	36 164	79 281	364 974	17.3
Євреї	13 886	9 457	5 448	46 441	10 291	3 635	7 363	2 631	99 152	4.7
Нiмцi	14 014	12 646	4 452	20 609	19 104	3 452	5 806	896	81 039	3.2
Греки	45	142	9	193	48 290	9	38	14	48 740	2.3
Татари	128	346	26	868	15 472	7	255	151	17 253	0.8
Бiлоруси	3 353	2 468	236	4 033	1 697	196	505	1 564	14 052	0.7
Поляки	293	2 000	231	7 933	528	316	553	511	12 365	0.6
Молдавани	2	6 371	68	1 771	95	0	29	839	9 175	0.4
Турки	14	20	8	168	5 317	9	15	4	5 555	0.3
Iншi	376	1 816	163	1 019	365	379	298	644	5 060	0.2

Таблиця 5

Етнiчний склад (структура) населення Херсонської губернiї. 1897 р.

	Одександ рiйський	Ананьiвському	Єлисавет градському	Одеському	Тирасольському	Херсонському	Разом по губернiї
							абс.	%
Українцi	354 456	164 887	405 546	133 474	80 049	323 627	1 462 039	53.5
Росiяни	39 072	29 160	93 381	228 436	40 703	144 623	575 375	21.1
Євреї	15 322	22 129	57 581	134 020	23 811	69 674	322 537	11.8
Молдавани	2 721	35 833	36 819	7 138	59 754	4 953	147 218	5.4
Нiмцi	1 356	10 177	5 445	62 658	23 527	20 290	123 453	4.5
Поляки	966	1 782	2 620	18 467	1 907	5 152	30 894	1.1
Болгари	6	405	4 608	8 290	8 801	3 575	25 685	0.9
Бiлоруси	2 354	221	5 842	1 631	352	12 558	22 958	0.8
Греки	26	187	148	7 535	106	295	8 297	0.3
Татари	69	9	363	1 516	138	1 057	3 152	0.1
Вiрмени	4	22	23	1 405	475	141	2 070	0.1
Iншi	224	950	907	5 472	522	1 859	9 934	0.4

При всiй рiзноманiтностi етносiв, що населяли Пiвденну Україну, основну масу населення становили схiднослов'янськi народностi, чисельнiсть яких за пореформений перiод значно зросла, з одного боку, за рахунок природного приросту, а з другого - масового заселення ними пiвденноукраїнських губернiй. Так, частка українцiв, росiян i бiлорусiв, що проживали в Катеринославськiй губернiї на кiнець ХIХ ст., становила 86,8%, у Херсонськiй - 86,3% i в Таврiйськiй - 70,8%. В цiлому на Пiвднi України на частку схiднослов'янського населення припадало 82,9%.
Наприкiнцi ХIХ - напочатку ХХ ст. в основному завершується процес формування української буржуазної нацiї i визначається сучасний етнiчний склад населення Пiвденної України. Пiдбиваючи пiдсумки, необхiдно вiдзначити, що селянськi мiграцiї, якi набули особливого розмаху у пореформений час, мали серйозний вплив на збiльшення чисельностi i темпи приросту населення краю, привели до значних змiн в його етнiчному складi, сприяли розвитку мiжетнiчних зв'язкiв, розширенню старих та появi нових, в тому числi багатонацiональних населених пунктiв.
Активна колонiзацiя Пiвденної України в другій половині ХIХ ст. значно прискорила становлення капiталiстичних вiдносин у сiльському господарствi району. Вона вiдiгравала помiтну роль у формуваннi постiйної найманої армiї безземельного сiльськогосподарського пролетарiату, прискорила перехiд вiд вiдробiткової до капiталiстичної системи господарювання, сприяла значному поширенню та утвердженню вiльного найму, посилила темпи розвитку продуктивних сил краю.

Таблиця 6

Етнiчний склад (структура) населення Таврiйської губернiї. 1897 р.

	Бердян ському	Днiпров ському	Євпаторi йському	Мелiтопо льському	Перекоп ському	Симфе рополь ському	Феодосiй ському	Ялтин ському	Керч- Єнiк. градонач.	Севастоп. градонач.	Разом по губернiї
											абс.	%
Українцi	179177	156151	13 345	211090	11 316	10 132	13 304	2 024	7 037	7 545	611 121	42.2
Росiяни	55 303	42180	11107	126017	11743	42 833	34 974	19 879	24 370	36 057	404 463	27.9
Татари	770	506	26 992	1 284	12 266	62 876	44 431	43 256	2 563	1 910	196 854	13.6
Нiмцi	23 870	2 691	7 588	20 154	11 718	5 812	4 909	329	294	940	78 305	5.4
Євреї	8 889	6 298	1 576	16 063	1 320	9 254	2 932	969	4 429	3 688	55 418	3.8
Болгари	31 843	15	6	1 952	11	1 449	5 840	15	59	70	41 260	2.9
Греки	560	28	1 015	346	229	2 422	4 630	3 954	2 015	2 849	18 048	1.2
Поляки	211	556	202	2 416	147	1 713	728	463	877	2 799	10 112	0.7
Бiлоруси	1 323	3 005	165	3 340	199	611	586	209	93	195	9 726	0.7
Вiрмени	201	47	472	373	617	3 011	2 417	624	709	467	8 938	0.6
Молдавани	1 508	432	33	47	29	71	63	6	35	35	2 259	0.2
Естонцi	8	4	406	22	832	621	5	76	103	133	2 210	0.2
Турки	349	9	10	52	9	187	230	1 084	46	221	2 197	0.1
Iншi	706	319	294	1 083	957	725	809	372	1 068	546	6 879	0.5

ДЖЕРЕЛА ТА ЛIТЕРАТУРА
1. Бойко Я.В. Заселение Южной Украины. 1860 - 1890 гг. - Черкассы, 1993. - 256 с.
2. Боровой С.Я., Коциевский А.И. Основные этапы аграрного освоения Степной Украины // Ежегодник аграрной истории Восточной Европы: 1969 г. - Киев, 1979. - С. 63-71.
3. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 год. - Екатеринославская губерния. - СПб., 1904.- Т. ХIII.- 233 с.
4. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 год.- Таврическая губерния. - СПб,1904. - Т. XLI. - 309 с.
5. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 год.- Херсонская губерния.- СПб.,1904. - Т. XIVII.- 319 с.
6. Сборник статистических сведений по Таврической губернии.- Симферополь, 1886 г.- Вып. 1. - 235 с.
7. Статистика поземельной собственности и населенных мест Европейской России.- СПб., 1885.- Вып. 8.- 137 с.
8. ЦДIА України. - Ф. 442, оп. 534, спр. 421.
9. ЦДIА України. - Ф. 442, оп. 539, спр. 193.
10. РДIА. - Ф. 386, оп 1, спр. 306.
11. РДIА. - Ф. 391, оп. 1, спр. 4.
12. РДIА. - Ф. 1281, оп. 6, спр. 38.
13. РДIА. - Ф. 1284, оп. 6, спр. 29.
14. Державний архiв Криму. - Ф. 26, оп. 1, спр. 24492.
15. Державний архiв Одеської областi. - Ф. 1, оп. 83, спр. 96, ч. 1.
16. Державний архiв Одеської областi. - Ф. 5, оп. 1, спр. 931.
17. Державний архiв Херсонської областi. - Ф. 14, оп. 2, спр. 309

| На главную |

Наверх страницы |