Ю.А.Мицик
З ДЖЕРЕЛ ДО IСТОРIЇ КАМ'ЯНСЬКОЇ ТА ОЛЕШКIВСЬКОЇ СIЧЕЙ
Пiсля поразки антиколонiального повстання пiд керiвництвом гетьмана Iвана Мазепи (1709 р.) запорожцi, якi брали у повстаннi активну участь, були змушенi покинути Стару (Чортомлицьку) Сiч i шукати захисту вiд росiйських карателiв пiд протекторатом Кримського ханства та Османської iмперiї. Протягом понад 20 рокiв (1709-1733) Запорiзька Сiч змiнювала своє мiсце розташування на Херсонщинi: то в гирлi р.Кам'янки (бiля сучасного Берислава), то в Олешках (нинi Цюрюпiнськ). Цей перiод в iсторiї запорозького козацтва є малодослiдженим через перешкоди суто полiтичного характеру, бо в офiцiйнiй росiйськiй та радянськiй iсторiографiї, пронизанiй духом великодержавного шовiнiзму, не було мiсця для "зрадникiв".
Нинi в умовах незалежної Української держави цi гласнi та негласнi заборони зникли, але потрiбен час, щоб лiквiдувати "бiлу пляму", якої майже не торкалися дослiдники. Велике значення має майбутня публiкацiя матерiалiв фонду № 229 ("Архiв Нової Запорiзької Сiчi") ЦДIА України у Києвi, в котрих мiститься маса важливих даних i з iсторiї запорозького козацтва, i з iсторiї Пiвденної України XVIII ст. в цiлому. Але навiть якщо здiйснити у повному обсязi публiкацiю понад 300 справ даного фонду, все одно залишиться чимало нез'ясованого, i тому треба активнiше проводити пошук i публiкацiю тих частин архiву Запорiзької Сiчi, якi внаслiдок рiзних причин опинилися за межами України.
Ще у 1978 р. нам вдалося виявити у вiддiлi рукописiв (далi-ВР) бiблiотеки Чарторийських у Краковi (далi-Ч) важливий рукописний збiрник № 5844, котрий мiстить у собi 14 листiв Коша Запорiзької Сiчi. Кожен з цих листiв має свiй окремий номер згiдно з каталогом листiв, зiбранних у ВР бiблiотеки Чарторийських. Згаданi запорiзькi листи були писанi у 1714-1730 рр. Тринадцять з них писанi особисто (швидше писарями) кошовими отаманами Василем Йосиповичем (№ 1-3 даної публiкацiї) та Iваном Малашевичем (№ 4-13), а один (№14) - бугогардiвським полковником Iваном Буряком. Кошовi отамани видавали свої листи з Коша не зазначаючи, на жаль, конкретного мiсця, а полковник Буряк - з Гарду, запорiзької фортецi-мiста на березi Пiвденного Бугу (приблизно бiля сучасного Первомайська Миколаївської областi).
Адресатом одного з листiв (№6) виступає бендерськiй паша. Всi iншi були представниками урядових кiл i вiйськового командування Речi Посполитої. Серед останнiх найбiльше листiв (4) було писано до Адама Миколая Сенявського (помер у 1726 р.), який був гетьманом польним коронним у 1702-1706 рр., гетьманом великим коронним у 1706-1726 рр., кракiвським старостою у 1710-1726 рр. Один з листiв було писано до Софiї Денгоф, удови Станiслава Донгофа (помер 2.VIII.1728), який був гетьманом польним литовським у 1709-1728 рр. i полоцьким воєводою у 1721-1728 рр. Всi iншi листи були адресованi командуючим частинами коронних вiйськ, що стояли в Бердичевi (Ян Галецький, поручник, мечник пiдляський, який командував у 10-х рр. XVIII ст. коронними вiйськами на територiї Брацлавського i Київського воєводств), Уманi (Казимiр Глуховський) та Брацлавi ( Фелiцiян Воляновський, а потiм Станiслав Антонiй Свiдзiнський).
Переважна бiльшiсть листiв писана українським скорописом, причому одна рука вражає своєю досконалiстю з калiграфiчної точки зору (№ 1,7). Один з листiв зберiгся у тогочасному польському перекладi (№ 4) i тому ми подаємо його текст у нашому зворотньому перекладi українською. Повнiстю збережено особливостi оригiналiв двох листiв (№ 13-14), писаних I.Малашевичем та I.Буряком. Чи то з моменту створення оригiналу, чи то з моменту створення копiї в канцелярiї брацлавського старости С.А.Свiдзiнського, котрий був адресатом, використали латинський алфавiт. Це оригiнальне написання дозволило в рядi випадкiв краще зрозумiти особливостi звучання української мови авторiв листiв, нiж в їхнiх листах, писаних кирилицею, бо у останньому випадку давалися взнаки церковнослов'янськi та канцелярськi впливи. Саме тому ми вирiшили повнiстю зберегти у даному випадку особливостi правопису. Вiдзначимо, що лист Буряка наводився вже нами у лiтературi, але у кириличнiй графiцi [1]. Слiд вказати також, що у збiрнику 5844 знаходяться ще переклади польською мовою XVIII ст. трьох листiв кошових отаманiв, що наводяться нижче, а саме № 2,9,10. Їм вiдповiдають переклади за №24038, 24034, 24040.
Матерiали збiрника 5844 мають велику цiннiсть з точки зору сфрагiстики. В рядi листiв чудово збереглися печатки Вiйська Запорозького, виконанi з чорного воску та сургучу. На них зображено козака з шаблею та списом (можна визначити кiлька варiантiв). На деяких печатках, якi збереглися особливо добре, можна прочитати й напис: "Печать славного Войска Запорозкого Низового" (№ 7, 11, 12), "Печать славного Войска Запорозкого" (№ 2).
Наведенi нижче тексти листiв мають велику цiннiсть вже самi по собi, оскiльки вiдбили дiяльнiсть, насамперед дипломатичну, Запорiзької Сiчi i були породженi її вiйськовою канцелярiєю. Однак, варто зупинитися на характеристицi деяких моментiв, що стосуються iнформативних можливостей згаданих листiв. Насамперед, слiд вказати на перше за хронологiєю свiдчення про гайдамакiв. Досi вважалося, що перша згадка про гайдамакiв зафiксована в унiверсалi Я.Галецького 1717 р. Проте, лист I.Малашевича вiд 9.VII.(28.VI) 1715 р. дозволив датувати появу даного окреслення двома роками ранiше. Звичайно, що гайдамаки могли з'явитися на аренi української iсторiї i ранiше, i ми вважаємо, що гайдамацький рух бере свiй початок пiсля поразки антиколонiального повстання на Правобережнiй Українi 1702-1704 рр. Про це нам вже доводилося писати i наводити вiдповiдний фрагмент тексту даного листа [2]. Додамо про цей лист те, що тут згадується i вiдома група кримiнального гатунку Грицька Коваля та Василя Черевка, про яку ранiше подавав вiдомостi у своєму класичному творi Д.I.Яворницький [3].
Головна проблема, яка стоїть у центрi уваги авторiв листiв, стосується вiдносин з Рiччю Посполитою. Листи являють собою по сутi звернення, скарги, протести керiвництва Сiчi до представникiв влади Речi Посполитої. Тут наводяться факти, котрi засвiдчують утиски й кривди, якi чинилися запорожцям з боку Речi Посполитої. Кiш рiшуче вiдмежовувався вiд гайдамакiв та кримiнальних елементiв, що дiяли на територiї Правобережної та Лiвобережної України, особливо на прикордоннi з землями Вiйська Запорозького. Пiд приводом боротьби з цими силами короннi вiйська арештовували, грабували, часом вбивали запорозьких купцiв та чумакiв, колишнiх сiчовикiв, що осiдали на Правобережнiй Українi. У згаданих листах знаходиться чимало даних про торгiвлю запорожцiв, i не тiльки їх (наприклад, i грекiв) з рiзними населеними пунктами України. В цьому зв'язку, а також i в iнших, згадуються Умань, Бершадь, Ладижин, Орловець, Крилiв, Вербич, Кублич, Цибулев, навiть Дубосари, що у Молдавiї на березi Днiстра. Є данi i про деякi сотеннi мiста Лiвобiчної Гетьманщини (Царичанка, Китайгород), якi знаходяться на територiї сучасної Днiпропетровщини.
У деяких листах знаходяться свiдчення, котрi стосуються вiдомих дiячiв iсторiї України, насамперед кошового отамана Костя Гордiєнка (№ 1, 9). Якщо у першому листi про нього просто згадано, то у другому подаються деякi факти його бiографiї. Особливо важливим є визначення Гордiєнка як "дубосарського гетьмана", що стосується часу перебування цього сподвижника Мазепи в емiграцiї. У листах того ж I.Малашевича зустрiчаємо звiстку про Федора Нахимовського, ще одного з найближчих сподвижникiв Мазепи (№11, 12). Пiсля смертi Мазепи Нахимовський став одним з найближчих сподвижникiв гетьмана Пилипа Орлика, посилався останнiм з листами (своїми та шведського короля Фридерiка I) на Сiч та до кримського хана (1719).
Листи подають i деяку iншу достатньо важливу iнформацiю, наприклад, про судочинство на Сiчi. I.Малашевич пише (лист № 13) про повiшення на Сiчi п'ятьох злодiїв, котрi грабували купцiв iз Запорiжжя, Правобережної та Лiвобережної України i котрих захищав китайгородський сотник. Листи мають цiннiсть i з лiтературного боку, як пам'ятка епiстолярного жанру. Можна вiдзначити, що вони витриманi у дусi ввiчливостi згiдно з нормами тогочасного дипломатичного етикету, для якого характерно пiдкреслення приниженостi автора, тощо. Однак нестримний козацький темперамент iнколи давався взнаки. Бугогардiвському полковнику Буряку урвався терпець через постiйнi кривди козакам, що їх чинили польськi вояки, i вiн пригрозив у листi до польського воєначальника дати їм належну вiдсiч: "...претож, що єсте умислили, тоє буде вам, i мiйтеся собi в чулостi, же пуйдем к вам, в вашиї ж городи, i там, в ваших же городах, та ваших тих крутихвостов єй-єй будемо вiшати i своє одбiрати, что єсте в наших козаков за прешлиє рокi позабирали невинне..." (№ 14).
Писанi українською мовою iз значним впливом канцелярських традицiй, листи, однак, мiстять у собi i влучнi соковитi вирази. Так, I.Малашевич уїдливо висмiяв безпiдставне звинувачення запорожцiв у грабiжництвi, яке походило вiд самого великого гетьмана коронного Адама Сенявського: "не показавши лица (тобто, не схопивши злодiя на гарячому - Ю.М.), Бога Вишняго или вiтра дишущаго напаствовати мете. За чим перво имiйте лице и тогда начнете, а тераз в том покой дайте" (№ 8). У iншому своєму листi Малашевич вжив подiбного виразу: "чи єст же слушная, не поймавши (злодiя), скубти..." (№ 5). Але найбiльш експресивною є мова полковника Буряка. Не варто переказувати тут листа, якого вмiщено нижче, але два невеликих фрагменти доводять соковитiсть української мови запорожця. Говорячи про запорожцiв, полковник пiдкреслював, що вони "вiд поту свого хлiб їдять". Гостро вичитавши брацлавському старостi, Буряк нижче трохи зм'якшував тон: "не звольте гнiватися в том, же так суворо к вам пишу, (бо) завше той глубше бродить, котрого воз загруз..."(№ 14).
Оскiльки про публiкацiю польськомовного листа та листiв, писаних латинським алфавiтом, вже йшлося, вiдзначимо тiльки деякi особливостi правил видання кириличних документiв у цiй статтi. Тут ми, зважуючи на технiчнi можливостi, вирiшили спертися на спрощенi правила транслiтерацiї текстiв XVII-XVIII ст. Опущено твердий знак, титла розкритi, за винятком загальновживаного скорочення: "мц" або "мсц", тобто "мость (милiсть)". Лiтера "ять" передана лiтерою "i". Латинське "Z" передано через "з", латинське "G", котре iнколи зустрiчається, з технiчних причин передано як "г", хоча правильнiше було б вжити "г фрикативне" (к-г). Збережено загальновживанi на той час скорочення: в.м. - ваша милiсть, в.мс.м.п.- ваша милiсть милостивий пан, m.p. - manu propria - тобто "рукою власною".
"Мцi пане Галецький, рейментар войск коронних! Нам велце зичливий приятелю!
За узнанну любов и учинност, же в.мс.м. пан рачил писмом своїм при одпуску товариша нашого сiчового на имя Грицка отзиватися ку нам, велце дякуєм в.мсм. п(а)ну за его любительную ку нам прихильност. Стороны зась того товариша панцерней хоренгви на имя Стрецкого, взятог(о) козаками, же в. мс.мс. пан в листi своем персвадуеш, того теды товариша нашi козаки давно уже з поля еще пустили, о чом барзо добре чулем (?); бо тое чинилося не за моего старшинства, леч за Костi Гордiєнка. Тепер прето я, отримавши той начал, кошовство, деклярую в.мсм. пану, же в приязни цiлой Кошу з в. мсм. п(а)нами, яко и из посполитыми людьми жити и буду приказовати, якоже и постановилисмо в цiлой нашой радi, аби нiхто з-межи войсковых наших людей нiкуда не волочився; а тут же в.мс.м.п(а)на жадаєм о приязни, жеби в.мс.м. п(а)н, яко выпустилес Грицька, так и Алексiя, Медведовског(о) куреня, сiчового нашего козака , абысте отпустиле, поневаж он Алексiй, з сим товаришем, Грицьком, в Орловце будучи, там за своїм промислом гендлiовим, взяти зостали. А если бы в.мс. пан невинного того козака Алексiя не мiл выпустити по зичливой любовi, то конечне з поради войсковой за оного мусимо забрати, що о тих , которие на войну взяти, бы намнiй войском стоїмо, за невыных зась немалий ест нам жаль. Затым и повторне в.мс.м. п(а)на о тую приязн велце жалаем, жебы той козак волним был без забави, а за учинность и люб приятелскую в подобних оказиях завдячати тую ласку обiцуємся; зостаючи в.мс.м. п(а)ну всего добра зичливий приятель Василий Иосифович, атаман кошовой зо всiм Войском Запорожского Низовим товариством."
З Сiчи июля 30 1715 року
(Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 16728. Оригiнал. Печатка знищена. Адреса: "Нам велце ласкаваму и зичливому приятелеви его милости пану Галецькому реїментару войск коронных в Бердичевi подати належит")."Мцi пане реїментар войск коронних, нам велце зичливий приятелю!
Велце в.мс.м. п(а)ну за приязнь и афект любовний, з котрим до нас отзываетеся, дякую взаем зичу в.мс.м. п(а)ну добраго и щасливого от Г(о)с(пода) Б(о)га узнавати поведения. А що в.мс.м.п(а)н пишеш взглядом сваволных людей и рабунков, а именно прекладаеш на Матвiя, полковника, скаргу за починение шкоды людям в(а)шим, ижесте(?) ему там добрий одпур дали, же в малом числi людей увойшол оддол, котрий не за тоей еще власти туда ходил, теды в том и мы в.мс.п(а)ну справное мы(?) похваляем, же пилное имiете око на тих, якови непотребную з нами чинят замiшанину. Тепер прето совершенно знаючи мы, же цiлой межи монархами округ нас тут всiми утвердился с(вя)тый покой и сами мы не рады тоей своеволi, леч всячески стараемся тую своеволю вывести и цiле до кгрунту скоренити, о котором дiлi для совершеннаго искоренения всюды листи свої заслалисмо и указы срокгие послали, абы сходили до Сiчи, не туляючися по непотребных мiстцах. А если наших указов не мiли бы послухати, то о том обявляем и в.мс. п(а)ну жебысте там пильно таковых перестерiгали и од сего часу, хто без письма нашего появится, там задержте до виводу? бо много таковых есть, же и одсюль, покравши конi, там по городках и селах, продают людем в(а)шим, а од вашей стороны, когда люде идут, нехай атестацсцiю мают. Доносим и тье в.мс. п(а)ну, же и до Кгарду послалисмо од свокго боку старшог(о), жеби своевольных людей перестерiгл и ускромляв, ловил и карал непоблажним караням. Люде зас ваши, которие там на добычи найдутся, нехай з нашими совокупне добуваются, и свою належитост панам своїм оддают, того не забороняем, быле бы нашему посланному во всем приятельствовали и помоществовали, в чом приказан: од нас зцiленное мiет. А яко стараемося барзо в н(ы)нешнем часi тую своеволю цiлим Войском ускромити и вивести, так о том и до в.мс.м. п(а)на пересвадуем и жадаем собi з в.мс. п(а)нством приязнi и любовi и тихомирного жителя всегда, чого приязливе ищучи, естесмы в.м.мс. п(а)ну доброзичливие приятелi Василий Иосифович, атаман кошовый зо всiм Войском Запорожским Низовым, m.p.
З Коша Запорожског(о) августа 6 1714 року."
(Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 16730.- Оригiнал, завiрений печаткою Вiйська Запорiзького. Адреса: "Его милости пану Iоану Галецькому, реїментарови войськ коронных, нам велце ласкаваму и зичливому приятелеви")."Ясне вельможний мцi пане реїментар войск коронных, нам велце ласкавый и зичливий приятелю!
Не хотiлисмо и не зичили собi нiкогда чути такой од реїментарськой в(а)шой милости неприязни, якая тепер донесена нам, всему Войску Запорожскому, что якобы в(а)ша велможност запевне уже выправлялес тайныї подїзды у рiчки; которий подїзд до Горнаго Ташлику упавши, там шести козаков Батуринского куреня розогнали, с которих два ноги одморозили, замалу и жывы будут, а третый без вiсти гдесь подiлся, и худобу их розобрали. А до того еще похвалки и на Кгард чините, гдi бiдное товариство оголченое при тугом часi, для выживения мiют себi добыч. Мы прето и в помислi того не мiли, абы такая незичливост перве их о в.мс. м. п(а)нства урости мiла, и барзiй всюда срокго и сурово приказуем, абы в постягливости и в скромностинайдовалося товариство. А поневаж од реїментарськой в(а)шой милости початком до незичливости дiло стается и сами собi того жадаете неспокойного мешканя, теды и мы не без монархи тут зостаемо; в которих кривдах своїх ораз мiемо выправляти посла своего з листами до наяснiшаго хана его милости, в том, что спокойног(о) себi, знати, не зичите мешканя и не без того, абы и нам не позволено одмстити свої кривды, а когда; чого не зичым собi и не дай Б(о)же; в приязни доброй и спокойной розвратимося , то анi в.мс.м.п(а)нству, анi подданным в(а)шим цiлого и спокойнаго не будет мешкання, того цiле хиба в.мс.м. панство и похоче, поневаж вперед чините и дозволяете чинити козакам нашим розорення и шарпати росказуете, нам не ознаймуючи нi о жадных своїх долегливостях, лiпшей было когдабысмо по сусiдску, по-братерску, по-прежднему, як и так рок за реїментарства его милости пана Галецкого промеж собою обыходилися, абы так нашi войсковые люде до вас, яко и в(а)ши поддание безперечний проход мiли ку нам, тоей барзiй мы приязни себi прилiжно зичым. О Кгарду зась жадаем по в.мс.м.п(а)нству, бысте не втручалися в мiзерную тую козацкую добыч, леч нехай бы по такрочному сполне з товариством нашим вашi люде добувалися и од своих волно в.мс.м. панству достойную часть одбирати, а наши жебы волны отдесятини були, поневаж нiкогда не звыкли оной нiкому дават и не пристоїт и в.мс.м. панству по приязни живучи, в тое упоминатися. А если бы зась в.мс.м. п(а)нство будете цiле упоминатися, то анi нашим, анi вашим спокойной там нiкогда не будет добычи, а еслы при доброй и ненарушной приязни заховати тое поволите, теды обоїм сторонам пошлет Г(о)с(подь) Б(о)г споконую добич. Зичим и того себi з в.мс.м. п(а)нством доброй союзной любвi, абысте тым козакам, що в Горном Ташлику позабирано од мала и до велика, полюбовне приказали поворочати, даб тото в том болей так наяснiйшого хана, пана и оборонцу своего, не турбовали и сами промеж собою не мiли скорбы. Тое доносячи, о приязнь лiпшую, нежели доносится нам, велце в.мс.м. панства всiх жадаючи, которой непремiнно навсегда полецаемся. Зостаючи велможности в(а)шой во всем зичливый приятель Василий Иосифович, атаман кошовый зо всiм Войска Запорожского Низового товариством.
З Сiчи Запорожской февруар 11 1715 року."
(Ч.- ВР.- 5844.- Лист № 16729.- Оригiнал, завiрений печаткою Вiйська Запорозького. Адреса: "Ясне велможному его милости пану Казiмiру Глуховскому, реїментару войск коронних, нам велце зичливому приятелеви в Уманi, подати належит")."Вельможний милостивий пане регiментаре вiйськ коронних та Речi Посполитої повiту Уманського i цiлої України, наш вельми милостивий пане i добродiю!
Пам'ятаємо ми, кошовий атаман i все лицарство запорiзьке низове, про лист вiд в.м., м.пана, до нас писаний, в якому говорилося про тривогу, що сталася вам вiд злих людей, вiдiгнавших (вашi) кiннi табуни. У цей момент, бажаючи нашу приязнь в.м., м.пану, засвiдчити, послали ми при посланцю вашому нашого вiйськового осавула, придавши йому певне число нашого доброго товариства. Вони мають шукати цих гайдамак, шкiдникiв ваших, щоб знайшовши їх, наче злодiїв(?) та людей, що сiють чвари, порушникiв святого миру, наказали ми хапати. Саме так будемо поводитися з цим диявольським плодом, а не iнакше. Не знали ми, де вони ховалися, хоч ми й обiйшли багато степових мiсць. Але ми дiстали певну вiдомiсть вiд людей, котрi з ними розмовляли, що це вiд заднiпрської сторони, вiд Лубенського полку, а особливо вiд тамтешнього полковника, (гайдамаки) на прiзвище Коваль i Пашко i якiйсь Черевко, душ вiсiм, впавши до вашого краю, взяли вашi стада злодiйським способом i переправилися з ними на Кирилiв. А переправившися через Днiпро, погнали (стада) в Ляхвен (Лохвицi - Ю.М.), город що належить до Лубенського полку. У зв'язку з цим в.м.пан на май суспiцiї або пiдозр на наше товариство, бо ми з наказу й. мостi хана не дозволяємо чинити таких непорядних справ i суворо караємо й не допущаємо; i для вашої зичливостi i цю рiч, яку маємо у себе, ознаймуємо в.м. пану, щоб в.м.пан довiдавшися вiд кого сталася шкода в.мостям, усвiдомив i порозумiвся з тамтешнiми панами. Вашим же пiдданим i нашому товариству як невинним у всьому дайте мир, а того, кого ви заарештували, накажiть повiддавати. Особливо теж у цьому нашому листi до в.м.пана пишемо, щоб наше запорiзьке товариство Михайла Зозулюю та Тимоша Сiрого, якi в той час, коли у в.м.пана покрали коней, йшли торгувати. Коли ж вони стали нга вiдпочинок поблизу Вербича пiд Кубличем, то там на них панове поляки, а так розумiємо, що це були посланi шукати гайдамакiв, показавшися дуже нерозсудними (?), напали на них i, не вдаючися до жодних розмов, погнали їх пiд дулами пiстолетiв та оголеними шаблями. Вони хотiли стрiляти в них без жодного милосердiя били їх полiнами. Побачивши таке нечуване биття нашого товариства, двоє зних, скочивши на коней без кульбак, охляп втiкали до Бугу, покинувши всiх коней, худобу, вози i двi куфи горiлки, три рушницi, 20 лiктiв сукна блакитного кольору, каптан, а в каптанi 13 золотих грошей, сап'яновi чоботи, кульбаку i багато (iнших) їхнiх речей, котрi не згадую. А при цiй же худобi залишився їхнiй пахолок Михайло. Коли вони втiкали, то натрапили на ваш польський роз'їзд, котрый довго за ними гнався i пiймав одного; а цей Михайло прибув аж до нас. Котрого ми, як малорозумного, бо невинний втiкав, дуже лаяли i покладаючися на приязнь в.м.пана, нашого добродiя, знову його, видавши цей наш вiйськовий лист що до своєї худоби, до в.м.пана посилаємо як до милосердного нашого добродiя; покiрно просимо, зволь в.м.пан дати в руки Михайлу свiй поважний лист до пана старости вербицького i до тамошнього коменданта, аби ота їхня (козакiв) худоба, котра там залишилася, бла їм повернута, а того козака, котрого спiймано, Михайлового товариша, накажiть милостивий пане вiдпустити. Бо вони це не з умислом вчинили втечу, а з глупства, бувши невинуватими. Прозаступництво нашого товариства, про приязнь до нас, Вiйська Запорiзького, вельми, вельми й покiрно просимо, а своє життя i приязнь назавжди вiддаємо. Вашiй вельможностi, нашому милостивому пану, всього добра щиро зичливий Iван Малашевич,отаман кошовий з усiм Вiйська Запорiзького Низового товариством.
З Сiчi, 28 червня 1715."
(Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 24037.- Копiя п.п.XVIII ст. Переклад з польської)."Велможный а велможний мсцi пане реїментару великих войськ коронних полских, велце а велце нам мсцi пане и добродiю!
Мы, атаман кошовый и все Войско Запорожское Низовое, через нарочнаго вашег(о) панского до нас, всего войска, присланного его мсцю пана Константина Гирбу, нам донесенний лист прияли и яко есть годная, вичитавши о занятю стада од цiлой хоронгви, стоячой на стражи у Ягорлику, рiчы дойшли, а надто тоеї же велможност ваша панская на нас, Войско, и на наше товариство имiете жапот(?) и довнiмателност, же будто тая шкода все совершенно товариству вашому дiется от нас, то ест, от войскового нашого товариства и того ради, яко до наяснiшого его м(и)л(о)сти хана кримскаго, пана нашего, велце милостиваго, так и до яснеосвiцонаго его м(и)л(о)сти пана каштеляна краковского, гетмана великого коронного, удаватися и подносит аппеляцию: чи ест же слушная, не поймавши, скубти ей не до рiчи, б(о)г, а найпаче шатан.(що) поддущил до злого, вiдает, кто велможности вашей таковый скрупул у занятю изробыл коней, а велможност ваша менитес монархов подвигнути. Ми всеконечно усiм войском нашим такое имiемо довнiманiя и такую мисль, же вся шкода не от нашего Низового Войска велможности вашой и вашим людем учинилас и чинится, но от ваших людей, надто от тих, что от сторони заднепрской, а иниї и от Войска нашого под державу вашу, зле учинивши, подиковалися и пожегналися, а в лiсах свою имiют битност и отту(да) всiм сторонам шкодят, яко то и нам, Войску, в сем году в конях знатно ушкодивши во своя, на Заднепр, умкнулися. А велможност ваша панская на нас також помисл имiете, а таковую то мисль и налог отстановивши, аще на нас, Войско, подзорствуете, певно увiдавши, кто тако велико велможности вашей и вашому товариству у шкоди до нас знат дати роскажiте, а ми, хранячи нашу до велможности вашой постоятелност о отшуканию, если у нашого товариства ощутятел(?), подвигнемося, яко тои часу сего, войсковог(о) нашего ассаула из войсков(ым) нашим письмом и грозним приказом для опиту, до нашого ж войскового богогардовог(о) полковника, оваго стада послали; которое если ся вынайдет, то не кому иному, до шкодуючой в.мстиной хоронгви привернутся. А того и ваши велможност будете, яко ся чинитимет извiстии о сем велможности в(а)шой панской доношаючи, в зичливу вашу панскую призрiпелост нас, все Войско, написуем.
З Коша септеврия 11 року 1719."
Велможности вашой п(а)ну нашему велце м(и)л(о)стивому всег(о) добраг(о) приятел и слуга Иван Малашевич, атаман кошовый изо всiм Войска Запорожскаго Низового товариством". (Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 24032.- Оригiнал, завiрений печаткою Вiйська Запорiзького. Адреса: "Велможному а велможному его м(и)л(о)сти мсцi п(а)ну Ктелiцiану Волянковському, пану реїментару войск великих Короны Полской, наш велце а велце мсцi пану иже(?) зичливому блюстителевi у Браславлю покорне подати")."Велможний а велможний мсцi пане мурза, паша бендерський, наш велце а велце м(и)л(о)стивий пане и вселаскавый добродiю!
Яповажную прсьбу до вашой панской велможности, ласкавого нашого п(а)на, от его м(и)л(о)сти велможного пана Фелiцiана, реїментара войск Корони Полской, виданную, велможност ваша панская нарочно до нас, атамана кошового, и до всего Войска нашего Запорожскаго Низового пишите и от вас, вашего честнаго ч(е)л(о)вiка присилаете, розумiючи о том, жебы товариство Войска нашого его м(и)л(о)сти пану реїментару ушкодило и от хоронгви, стоящой на стражi по Ягорликом, стадо все отбивши, взяли и повелiваете и срокго приказоваете ового стада шукати и до их возвратити. От чого би то мы, велможный пане паша, все истинно неотмовяли и яко есть речь слушная, ащебисмо вiдали, кто их взял стадо, винайшовши, им би, аби на нас, Войско, злого от монархов посторонних и от его м(и)л(о)сти велможнаго пана реїментаря не было порозумiня, отдали бы тилко ж конче не знаем, что им ушкодило и им пойзаймило конi и того домишляемося, что на таковую великуюшкоду и неприятелский учинок товариство наше рук непритягнут и не важитимуся так великой творити шкоды, но хiба тиїж тое гультяї им учинили и им так великую изробили шкоду, что до них, яко от Войска нашего, так теж и изб заднепрской сторони позаходивши, поженились и тамо то полкими(?) своепровидят мешканя и туляются иниї по лiсах и кому - небуд на всi части шкодят; и не їнiї то, леч тиї их виховинци из лiсов и до нас, Войска, в сем лiтi подпавши, войскоаого нашого стада коней знатно добрих десятков пят узяли, умовившис из их же ляхом, губернатором мошенском, на Заднепря до нiякогос Томари, у полк Переяславский, запровадили, где и нинi всi любосми много, иж би их до нас привернено, писали загибают то тамо и своего стада конче нехай ся надiют, а вашой панской велможности нехай не клопотять даремне, нас, Войско, не напатствуют, тое вiдаючи, иж мы не всегда обытаем у полях и не естесмо караулом и того ради все истинно кто им такову изробил шкоду, не знаем; за которих то шкодцов, тако теж и за прочиї вашой велможности у его м(и)л(о)сти пану реїментару Б9о)г подасть, что ся достанут, всеконечно нiхто за их не станет и от чиеї они сторони будут на вашу, хоть что им чинитиме, то чинитеме, попустят. А когда до нас, Войска, то и ми, яко нарушителей монарших мирных пактов непоблажно истинно и скарат роскажем. О сем велможности вашей покорно пишучи, зостаемо велможности вашой панской всего добра приятел Иван Малашевич, атаман кошовий, изо всiм Войска нашего Запорожского Низового товариством.
З Коша септеврия 11 року 1719".
(Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 24033.- Оригiнал, завiрений печаткою Вiйська Запорозького. Адреса: "Велможному а велможному егом(и)л(о)сти мсцi пашi мурзi бендерському, нам велце а велце мсцi пану всемилостивому пану и великому добродiеви до его поважних панських рук надлежит подати в Бендерах покорне")."Ясне велможний а велможний мсцi пане гетмане войск его королевской м(и)л(о)сти и Речи Посполитой, велце нам мсцi пане i добродiю!
Пишете ваша панская велможность, м(и)л(о)стивий наш пане и добродiю, до нас, атамана кошевого, и до всего нашого Войска Запорожског(о) Низового достоеваючись шести коней погибших часов прошедших у хоронгви вашой полской, стоящой на стражи пограничча вашого полского у Ягорлику, и обсервуете рiчь поважним вашим панським писмом, до нас выданим, что будто мы преждниї ваших товариришов конi до в.мстей видаючи, шестих не додали, а уквапившис на их зацност, при нас зоставили, а тое то так велможний и м(и)л(о)стивий пане и добродiю, не состоїтся и нехай тот не токмо от крутной(?) от св(я)таго Б(о)га приймеш клятву и вiчистую пагубу, ащеби их казал застановляти или, на них укваплялся, втом зась не застановляюс лишно(?) люди и шкодци заднепрскиї тиї, что и товариству вашому тую шкоду под Ягорликом учинили, чи не завели их из собою, а товариство наше, полюючое и стрелецтвом бавляючоеся, тое, что тиї конi от них у полях отгромило, много их било, и единаго при собi не зоставивши, анi замiнявши под д(у)шевним своїм хр(е)стиянским суменням, в час тот, когда ваши панскиї поважниї панове посланци до нас, Войска, были ординовани до пана полковника нашого войскового богогардового, по приказу нашому всiх изпровадили и много показалос толко и до поважного завiдовання панов посланцов изручил пан полковник, что премысло твой(?) и велможний наш пане, у поважний и превисочайший ваш панский респект приявши, за зрайцу и лакомцу нас не имiйте, вiдаюче тое, что если бы и тиї шести коней тамо и в том згромаженю коней и их же сами(?) товариству вашому отдали или если би у товариства нашого зоставали, то бы по истинной при той то первих ваших панских панов посланцов зостали. А занеже не показалис и мы од них не знаем, в том прошу унижене на нас и на все Войско наше, вашого панского грозного гнiву не показуйте, от него же не устраняючис.А о мылост всегдашнюю вашу панскую пренемногу стараючись, зостаем, вашой панской велможности м(и)л(о)стивому нашому п(а)ну и добродiеви всего добра желатели и покорниї слуги Иван Малашевич, атаман кошовый, изо всiм Войско Запорожского Низового товариством.
З Коша июня 21 року 1720."
(Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 24034.- Оригiнал, завiрений печаткою Вiйська Запорозького. Адреса: "Ясне освiцонному и велможному его м(и)л(о)сти мсцi пану краковському, гетману великому коронному войск его королевской м(и)л(о)стивому п(а)ну, пану и величайшому патрону и добродiевi покорне". Запис кiнця XVIII ст. польською мовою: "Лист вiд кошового отамана i Вiйськ Запорiзьких")."Велможний а велможний мсцi пане Сенявський, гетмане великий коронний, велце нам мсцi пане и м(и)л(о)стивий добродiю!
Пишете ваша панская велможность до нас, атамана кошового Войска Запорожскаго Низового и до всего Войска, жалiючи на наше войсковое товариство и доводячи тое, что будто от нашого коша в.мстним и ясне освiцоного короля его м(и)л(о)сти полкого людем учинилас шкода и зостала весь Хоростава розрабованая и от всего знiвечена; и того ради имiете на нас до его м(и)л(о)сти наяснiшаго гана кримського i до свiтлiшаг(о) падиши турского заносит листи и скаргу. Если теди тому имiете певност, что от нашего Войска в.мстем сталася кавза и еслисте кого в том рабованню поймали и имiете у руках ваших, то, не турбуючи монарших престолов, о том по премногу застановляемося, что не от нашего Войска, понеже бо так в далекую и отлеглую сторону товариству нашему не есть здрожно удаватис и так довнiмаем, что тамошнее, около в.мстей тулячоеся гультяйство и обитаючое у лiсах, то в.мстей имiют жен и; зачим велможност ваша панская, не маючой лица у руках, нi для чого на нас напаствовати и монархов до неласки побужати. А если ж теди и тако, яко пишите, учините, то еднак, не показавши лица, Б(о)га Вишняго или вiтра дишущаго напаствовати мете. За чим перво имiйте лице и тогда начнете скубти, а тераз в том покой проште дайти и тамо у околичности вашой таковых рабунщиков ищiте; а если ж бы здесь таковиї у нас показали, ми їм не сполцем(?) и яко маем из ласки Б(о)га и монархи нашого м(и)л(о)стиваго гана и всего панства кримскаго право, подлуг оного и скарат роскажем, а на что скорбите, если винайдемо, привернуть людем вашим повелимо для самой велможности вашой панской м(и)л(о)сти в ню(?) же нас конформуючи. Зостаемо велможности вашой панской м(и)л(о)стивому нашему пану и добродiевi всего добра желател и слуга Иван Малашевич, атаман кошовий, зо всьм Войска Запорожскаго Низового товариством.
З Коша октоврия 4 року 1720."
(Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 24030.- Оригiнал, завiрений печаткою Вiйська Запорозького. Адреса:"Славного Войска Запорозкого мсцi пану каштеляну камянецкому, гетману великому коронному, велце а велце нам прем(и)л(о)стивому пану и добродiевi покорне належит")."Ясне освiцоный а велможний мсцi п(а)не гетьмане Синявський, воєвода краковський, велце нам найласкавiйший отче, патроне и добродiю!
Маючы мы, Войско Запорожское Низовое, чрез егомсцю п(а)на Соболевськаг(о), властелiна монастирискаго, немалую трудност и кривду, в такових способах: перве он козака нашего сiчового курiнног(о) конеловскаг(о) именем Павлика, прошедших годов, зложивши на него без жадного доводу злочинство, ограбил коней трое, а потом за него ж неслушне на козаках наших еще починыл забори. Зачим уже поза так рочнаг(о) лiта его, Павлiка, пред поважный конспект велможности вашей и до ясне освiцаног(о) его м(и)л(о)сти Вишневецкого посилалисмо, просячи з него, п(а)на Соболевськог(о), сущой справедливости, но понеже в том, хочай от велможности вашей и лист поважный для справи виданый бил, щастя не получаилисмо и его Павликова в Соболевскаг(о) худоба, яко и заборы починенниї загибают, и по сее время заводятся, теди в том не до ког(о) иного, толкмо до внлможности вашей добродiйской, повторне мусiлисмо през нарочно посланног(о) нашего войсковог(о) п(а)на атамана конеловског(о) з его товариством докучати и милостивой ласки жебрати, при котором и Павлика посланном п(а)ну атаману тамо пред поважное видiние ваше посилаем и як первей, так и в сем повторном нашем войсковом листi, его невинност и где житие его точилося документом слушным, же он нi в чом не ест шкодца, але добрий винайдуется козак, показуем, то ест, в початковом разi, когда давных годов он, Павлик, з нами, Войском, козаковал и по его хтивости пошедл был под владзу вашу полскую в городи мешкання и тамо под Бершадью у востровi вышше Козацког(о) Броду за дозвовлением пана губернатора тамошнего пасiку себi быв завив и в ней мешкал три года. Но понеже люде тамошние его возненавидiвши, три рази п(а)ну Островському, губернапторови немировському, удавали, будто где шкода вчинится, он ест до тог(о) виноватця и единого разу нi в чом не могли доказат, мусiл он, Павлик, такой ради ненависти до Цибулева на житло вступит, где же час нiкорий промешкавши, за вiдомом тамошнего цибулевськаго п(а)на губернатора до Дубосар бил за торгом своим пошедл и тамо дозволившися, на тот час дубасарскаго будучаг(о) п(а)на гетмана Костi Гордiенка, трое коней купит, едного вороног 900 талярей за сорок, а два гнiдих, также за сорок козацкой лiчби и, взявши от п(а)на гетмана дубасарскаго на тие конi свiдительный лист, вспят тамо до Цибулева и к своей пасiци на мешкання возвратится. Под которий теж час его мсць п(а)н Соболевський довiдавшис, же таковие конi незгоршие у Павлика ест, перезивал перво его з Цибулева в свое староство на мешкання, а потом за тое на нег(о) розгнiвавшись, же он, Павлик, под власт не зволил на житло пойти, зложил на него пеню, не имаючи и листу тому от п(а)на гетмана дубосарского виданному вiри, будто он не покупил тих коней, леч якоби уворовал и тие кони от него поотбiравши и самого невинне в бутуки забивши, болше двох недел при себi у неволi держал и лист той прохожий дубасарский побрал и далий видит, же Павлик своей худобы не хощет покидати и от него утiкат, теди, примусивши его, Павлика, жеби будто за порукою тамошнего ж мешканця Василя, тилмача монастирскаг(о), в церквi заприсягл и давши ему своег(о) коня подкленкаг(о) и его ж ручницю Павликову, випровадил, жеби с-под нашеї козацкої стороны чато татарської таких же еще трое коней добрих способом краденним злаго учинку, хоча и присягал не похотiвши учинит, вспят на первобитное свое мешкання до нас, Войска, прийшол; и в той час по его отхлдi, видячи п(а)н Соболевский, же Павлик с конми до нег(о) не прибувает, тамо в нашег(о) козака сiчового Максима Тарана, курiннаг(о) калниболоскаг(о), уже тому третий чиш четвертий год дiется, з Бiлиловскаго ярмарку идучого, двi кухвы горiлки куплених тамже по сорок битих на Павлика, что ему у тую дорогу дал своего коника и Павликову ручницю заграбил; для чего теж и мы, Войско, выдячи таковый п(а)на Соболевского учинок, росказалисмо били взаемне тому нашему Максиму на него ж Соболевского и себi людей дашевских и уманских в тамже часi забрати, а уманские люде тамо з ним не погодившися, яко бо не единаго староства зостают тепер, уже сего лiта по св(я)тах великодних вспят наших козаков тамо ув Умани талярей на девят десят забрали. В чом мы, Войско, чрез него, п(а)на Соболевскаго, маючи таковую в заборах кривду и турбацию, а не хотячи болше людей ваших заборами турбуват и желаючи по-приятелску обiйтис, того ради чрез сих наших помянутих посланцов так велможности вашей добродiйской, яко в особливом листi нашем к его м(и)л(о)сти ясне освiцонаг(о) п(а)на Вишневецкаг(о) св(я)той сущой справедливости просим. Изволте м(и)л(о)стиви добродiю отческо учиныт и, уваживши ведлуг сих пунктов, же Павликовой жадной вини не знаходится, п(а)ну Соболевскому росказати, яко он сам в тоей винi зостает, так за забор нашим козакам девятдессят талерей прислати, яко и Павликова за три конi, жеби болш не турбовалися, и людей до турбациї не приводили, нагородил; и по своїх мiстах их мсцвом п(а)ном губернатором рачили поважние свої укази розсилат, жеби заборов козаком нашим не чинили, леч если кому кривда знайдотиватимется, до нас, Войска присилали. А ми, зваживши ведлуг самой слушности, на котором зависатимет(?) певним доводом вина, мусимо ведлуг пр(ия)телства задосит чинити. О сем многократне служебничо всi Войском добродiйскаг(о) вашег(о) права молим и при том поклон наш войсковый доземний возсилаючи, назавше зостаем велможности вашей всег(о) добра щире зичливие и до услуг поволние Иван Малашевич, атаман кошовый, зо всiм Войска Запорожскаг(о)ь Низовог(о) товариством.
З Коша июня 6 року 1725."
(Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 24031.- Оригiнал, завiрений печаткою Вiйська Запорозького. Адреса: "Ясне освiцоному а велможному его м(и)л(о)сты мсцi п(а)ну гетьману Синявскому, велце нам найласкавiйшему п(а)ну патрону и добродiевы покорне")."Ясне освiцоный мсцi п(а)не Адаме Синявський, каштеляне краковский, гетмане великорунный, нам велце ласкавый п(а)не и добродiю!
Видяще мы, Войско Запорожское Низовое, починенние козакам нашим от п(а)на Соболевскаго за Павлика, курiнног(о) Конеловскаго, в заборах неслушние кривди, писалисмо тамо нарочно чрез посланного нашего войсковог(о), то ест през пана Романа, атамана конеловского, так до велможности вашей, яко и до ясне освiцоног(о) его м(и)л(о)сти князя Вишневецкого, виписавши всi пункты Соболевского людми уманскими починени, кривду мiют и по сей час терпят, теди того ради повторне до м(и)л(о)сти вашей добродiйской удаемося и велце жадаем: изволте м(и)л(о)чтивый добродiю, на дальший час не уводячи, за сим нашим посилаемым листом, з онаго ьСоболевскаго справедливость учинити и повелiти нашим козаком шкоду в нагороду прислать, жеби болш вашей м(и)л(о)сти за тое мы, Войско, не наприкралися и люде ваши, если нагороды козаком нашим не будет в заборах, не iмили трудности. А Павлик там же пред вашим поважним лицем будет , за яког(о) Соболевский заборы чинил, воля ваша, что хотiть з ним чинит, токмо ж он нам, Войску, здается, ведлуг тих первих до м(и)л(о)сей вашых описанних пунктов, не виноват. О якую конечную сатисфакцию по десяти и по стократно молим и его ж добродiйскому лицу войсковый наш найнижниши поклон возсилаючи, взаемне во вшеляких его розказах готовий отслуговат, будучи при том навсегда велможности вашей всег(о) добра щире зичливие и до услуг нижайшие Иван Малашевич, атаман кошовий зо всiм Войска Запорожскаг(о) Низовог(о) товариством.
З Коша септеврия 5 року 1725."
(Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 24024.- Оригiнал, завiрений печаткою Вiйська Запорозького. Адреса: "Ясне освiцоному его м(и)л(о)сти п(а)ну Адаму Синявскому, каштеляновi кракоскому, гетмановi великому коронному, нам велце ласкавому п(а)ну и добродиеви при нижайшем нашем уклонi отдати надлежит.""Велможний мсцi п(а)не секретару и подскарбий, нам велце м(и)л(о)сцiвий п(а)не и зичливий приятелю!
Сим временем был унас присланий его м(и)л(о)сть п(а)н Нахимовский в дiлi войсковом от коменди українскої защищался, особливо ласкою в.мсцi, мсцi пана, же ему, п(а)ну Нахимовскому, в желаниї его, так прежде за бл(а)жения памяти ясне освiцоної еї м(и)л(о)сти п(а)нi краковской гетмановой великой короной, яко еї м(и)л(о)сти ясневелможной воеводиной полцкой, щасливе тепер на тих добрах пануючой, свiдчил в.мст., мцi п(а)не доброчинно и ходатайствую з чого(?) ми будучи бл(а)годарни, велце дяку(ем) в.мсти, мцi п(а)ну и впред о тую ж ласку непремiно просим, а ми, особливе атаман кошовий з Войском Запорожским, завдячити и отслужити обiщаемся, будучи завше в.мсти мцiвому п(а)ну зичливиї приятели и слуги поволниї Иван Малашевич, атаман кошовий Войска Запорожскаго Низового з товариством.
З Коша иануария 14 р(оку) 1730."
(Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 24035.- Оригiнал, завiрений печаткою Вiйська Запорозького. Адреса: "Велможному его м(и)л(о)сти мцi п(а)ну Крулiкевичови, секретаровi и подскарбнему ясне велможной еї м(и)л(о)сти п(а)нi вреводиной полоцкой, гетмановой полно литовской, нам велце мцi п(а)ну и приятелевi подат")."Ясневелможная мсцi п(а)нi воеводина полоцкая и гетманова полна литовска, нам велце м(и)л(о)сцiвая п(а)нi и в(е)л(и)ко добродiйко!
Мiлисмо тую чест и ласку бл(а)жения памяти яснеосвiцоного панства, так его м(и)лости п(а)на Синявського, каштеляна краковского, гетмана великог(о) коронного, яко теж и еї м(и)л(о)сти п(а)нi краковской добродiйства н(а)шого, а милих родичов велможности в(а)шей, же на листи н(а)ши причинние от Войска всего Запорожскаго, з Коша за п(а)ном Нахимовським, до их м(и)лостей писание, мiли особливий взгляд и респект и их поважние на н(а)ши прозби одержовалися отвiти, за що люб не прийшло нам до того, жебисмо Войском тую ласку помянутому заслужили панству, поневаж смерть тому учинила перепятие, которому да будет вiчная память. Еднакже ясне велможности в(а)шой в том суплiкуем ласки, яко наслiдници тих домов и фортуни, мiти помянутог(о) п(а)на Нахимовского з своей протекциї и ласцi, а ми Войском той респект и ласку велможности в(а)шой заслужити обiщаемся. Яко и зостаем назавше ясневелможности в(а)шой и добродiйци н(а)шой зичливие и найзнизщие слуги Иван Малашевич, атаман кошовий Войска Запорожскаго Низового з товариством.
З Коша иануария 24 д(ня) року 1730."
(Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 24036.- Оригiнал, завiрений печаткою Вiйська Запорозького. Адреса: "Ясне велможной еї м(и)л(о)сти панi Софiї Дингофой, воеводинi полоцкой и гетмановой полной Великого княжества Литовского, нам велце мцiвой п(а)неї и в(е)л(и)кой добродiйцi, подат")."Szlachetny y welyko imienny mciwi panye regimentarzu braclawski partey ukrainskiey, nam wielce laskawy y zyczliwy pryiatelu!
Wymy zapewne, czto wasza milost, mciwy panie, iest wolubny k nam, Woysku Zaporoskomu №yzowskomu; tylko smusczaiete budusczych naszych tam kozakow wo ich kupeczeskamy wszelakich interessach y mnoho bez dania pryczyny chudoby y samyhc ich smertelno postraczaly. Zaczym my wsi, Woisko, boliznuem y do czasu tesknymo, iakoz samy nayiasnieyszy ieho milost bendayzeren han krymski, milostywszy nasz pan y monarcha, nam, wsemu Woisku, pysal o tychomyrstwy, o w.m. pana mowlaczy. Czy iest pokoy z namy, zaporozciamy, no my budto udowolalysia laski waszey panskoy w miry pryiatelskiey. Lub my zuczuly odpysaty, ze w pry pokoy jestesmy. ?o wasz mosc pan y doseli prewodytelstwuiesz y wsialez u dubrany Jasnoho woyskowych naszych kozakow, bezwynne pomuczyly po swoich polskich horodach y onymi chudobamy kontentuietesia, zabranymi od kozakow; to wse nam wo welykom podywlenyi iest y cztoste na Woisko myslaczy ropczete, czto budete podolanyi, obyda o naszoy woyskowy religii czyniatsia, no y teper do w.m.pana rycz opytuem, isz mynuwszych czysel seho nastaiasczoho chodu mnoho ludey malorosyiskim y polskim, iako tez y naszym czumakom, nesterpnye obydy uczynilysia w szlakach po rozlicznych kozackich przykmetach, iako to wlasnych bezboznych j.m.p. sotnyk kitaygorodski y k tomu dilu pryczasten y wo swoim chutory mil szkodnykow protatow nesterpymyh ludzkich chudo b; y doseli u neho znaiu ia tyie koni, slysze, ze iest pewne piatdesiat koney; y ich iest poymanych u nas zostaiut u w nas w Koszy, onoho sotnyka zlodiiow piat powiszonych iest; tocho rady do was tesz pyszem, zadaiuczy pryiazny mci pana, iesly w czym meiem y nahorody onoho doprawlaitesia, na sczo szkoduiete, a naszym kozakow y wesma ne wasztesia turbowaty, bo dosyt y nam od w.m.m. panow y zabory terpyty, tolko ustawiczne do w.m.m. pana pyszem; skoro po wyczytaniu naszoho woyskowoho lista to seie sobi umyslywszy, kraynoie y posledniie slowa yly pisanyiem yziawite, zaczym racz sostanowyty, iako ioho dila wy takim obrasom ustepuwuiete ly rozasych y ty lubow budet koneczne yzwistyte, nechay budem znaly, to y my syie w.m. dilom budem chronytysia od was y kozakow ne prypustim k wam w zadnych interessach ich koly ne w lubusty sut iesteste, w czym bulsze ne szyroczym. Zostaie wasz mosty mci pana wseho dobra pryiatel. Iwan Malaszewich, ataman koszowy Woyska Zaporoskoho ?yzowoho z towarystwem.
Z Kosza junia 30 dnia roku 1730."
(Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 24041.- Тогочасна копiя)."Wielmozny mci panie Stanyslaw Antoni Swidzinski, starosta braclawski, regimentarzu partyey ukrainskiey, moy wielce zyczliwy pryiatelu!
Wiernych blahowremennych w.m. panu od userdya swoieho, a Wysznioho desnycy y ieho swiatoho promysla uluczzyty y odprawosty serdecznoi iey-iey zelaiu, pry tem do powaznoho waszoho izwistya syie moie literalnoe pisanye zwykloy moiey zyczlywosty podaiu, strony woiskowoho towarystwa naszoho. Kotoryie chotiat w waszye horody polskiie wedlug swoiego orudowanoho dila oczewistne y ne taiemne, no wy pryklykawszy y przez siebie wesma ne w dobryi reczy stahaiete na onych, nazywaiuczy ich hultiaiamy, to iest haydamakamy. Kotorie od potu swoieho chlid swoy idiat, iedyn druhoho zaratowuiuczy, truzdaiuczysia, daby ne nazy byly, wsiakoie pohody ne terpiaczy. To czuiucze, daby ne nazy byly, daby y czest swoiu soruwnaly; poneze y my wynowatych ne zastupuem, no iako nechot karaiut takowych poweliwaiemo, bo y u nas takowyie czesty ne maiut, no od naymenszoho sobi bez czestych, poneze w czym yswolte w.m.pan na newynnych wyny ne nalahaty, no ascze choczete w susidstwi z namy pozyty, to zwolte iawyny y lubow swoiu. Ascze y ne choczete z nammy popryiatelsku zyty, to zwolte ziawyty syie nam pysaniem swoim, w czom my uwiaadomywszysie, takoho sposobu budemo szukaty yz wamy iak postupowaty, ne zaimaiuczy newynnych waszych ludey, kotryie y nam swoie chudozestwa, to iest orudowannym dilom, daby ostatnioho swoieho ne zahubyty. Pretoz pry tym yzwiastuime wam za nuzdy towarystwa naszeho, kotorie bez wsiakoi wyny pryimuiet od was. №o ascze ne perestanete takowoho dila, nie nuznoho towarystwu naszomu, czynyty, to iey-iey y my, zabywszy y swoieho k wam lubownoho sozytelstwa, ale swoiu nuzdu mozemo z wamy w protywnost staty, poneze y zwyczay podannyh, wistno wam iest, ze promezdu wamyczyniatsia wsiakiie neprystoynyie riczy, to iest, ze w sem hodu w Ladyzyni polowleno slodiiow, Umanskoho powiatu zyteley; w kotorych proiawylysia wescze zydowskiia, ta moich y ladakaia czyslo nemaloie; takoz y Brykolaiu pred swiatoiu nedyleiu rozboynyki proiawylysia yzmezy waszych ze poddanych, to iest onomi dilu pryczyncia Szeremet, daszelwski zytel, a syn ieho, Lucko Rubanenko, Antonij №emyrowski, kotoryie pozabywaly kupcow semy czlowika y chlopca pod horodomWasylkowom; no y mnohyie pohybelnuie ryczy wnutr woslidowaiutsia, tolkoz ne od nas, ybo y samy wy wieste, ze kotoryiez wamy zywut, to tyie y szkody wam czyniat; a naszych, kotoryie k wam prychodiat wedlug swoieho orudowanoho dila, to wy ich, iako necnot wsiakimi nuzdamy ozloblaiete, zadnoy winy ne poiawywstesia, na nych odbyraiete, od nych chudobu ich y owych byete, daby od swoieia chudoby wlasnoi utikaw y daby pokazalasia na onoho pryczyna, ze iest wynowat. A druhych takowych postawywszy na onych swiadyteley loznych, y takowoho czynyte dostoynaho smerty, myslaczy sobi, zeby y mnohyie imyty na sia strach od was. Pretoz sczo ieste umyslyly, toie bude wam y miytesie sobi w czulosty, ze pujdem k wam, w waszyiesz horody, y tam, w waszych ze horodach, to waszych tych krutochwostow iey-iey budemo wiszaty y swoie odbiraty, czto ieste w naszych kozakow za preszlyie roki pozabiraly newynne. Syie ukonczywszy, w tom wielce mci m.pana uproszaiu, ne zwolte hniwatysia w tom, ze tak surowo k wam poucze. Zawsze toy hlubsze brodyt, kotoroho woz zahruz, noncz wesma syie do serca prychodyt, ze u newynnych chudoby ich zabyraiete y po zabraniu onoia chudoby innych byiete bezsudnne, a innych y smertelne pohublaiete. O sczo wielce upraszaiem was, ne yzwolte takowych nepoleznych wesczey sodilowaty, ascze choszete z namy w lubwi prebywaty y oprocze ich szkodach, kotoryie w ninisznym hodu poczynilysie w waszych horodach wedlug propazy koney, tako y innych wesczey, to izwolte doszukowatysie w sotnych Moskowskoy derzawy, to iest Sokolskoho y Worlanskoho, Kitayhorodzkoho, Czaryciarskoho Poltawskoho polku, a ascze chocze te pewne tomuuwidomytysie, to yzwolte osob czesnych poslaly od sebe do Witmiuczy(?) y tamze pred nymi stiahanyie budut onyie zlodii y skilko, odkudawa ony posylaiutsia ie Siczy ly sotnikow pokorne mozete poiskaty chudob swoich, choczazby y naybolszych; bolsz ne sczyraczy, pry tym was Panu Bohu poruczaiu y zostaiu nazawsze zyczliwy welmoznosty waszoy wszeho dobra istyi zelatel Iwan Michaylowicz, polkownik, Burak, bohogardowy zo wsim towarystvom tam zostaiuczy.
Z Gardu jula osmaho dnia 1730 hodu."
(Ч.- ВР.- № 5844.- Лист № 24041-а.- Тогочасна копiя.).ДЖЕРЕЛА ТА ЛIТЕРАТУРА
1. Методические указания к изучению курса "Источниковедение истории СССР".- Днепропетровск: ДГУ, 1984. - С. 43-45.
2. Мицик Ю.А. Перша згадка про гайдамакiв // Український iсторичний журнал.- 1981. - №10. - С. 126-128; Методические указания... - С. 41-42.
3. Яворницький Д.I. Iсторiя запорозьких козакiв. - К., 1991. - Т.3. - С. 383-384.
| | На главную | | Наверх страницы | |
Сайт посвящен 100-летию со дня рождения моего отца Сиваша Григория Федоровича, который родился 27 сентября 1908 года по старому стилю в с.Петропавловке, Бердянского уезда, Таврической губернии; в настоящее время с. Тарасовка, Пологовского района, Запорожской области в России и всем, кто его знал, со словами благодарности.