Всі ці порівняння є доказом, що сказана неправда.
Витвір слабого розуму.
Порівняйте, з кого виходили наші діди і ким ставали.
Порівняйте життя наших батьків. В таких складних умовах вони вижили. Дали всім нам освіту. Переважно всі ми були і є не рядовими працівниками.
Це приклад, що ми повинні пишатися своїм родом, примножувати і славити його.
Всі речі можна розуміти тільки в порівнянні. Коли більшість народу сиділа за колючим дротом, протягнутим по всіх кордонах Союзу, то чи могли ми порівнювати "совецкоє значить отлічноє" з тим чого не бачили і не чули.
Я міг тільки порівняти те, що раніше бачив із тим, що трохи змінилося пізніше.
За радянського режиму в селах більшість хат були маленькі, низенькі, покриті соломою, яку до весни знімали і віддавали, як корм, худобі. Топили грубки бур`яном кураєм, соломою, недоїдками після корови, пізніше, топили висушеним гноєм з під худоби.
А скільки людей жило в землянках.
Хати, які наполовину були вкопані в землю і дах зроблений з землі, як у маминої сестри, тітки Палажки Хоменко.
Бо не було з чого і за що будувати хоч якусь хату.
Навіть не було якоїсь палиці в південних наших краях України.
Лісів не було, а лісопосадки масово посадили з 1960го до 1967 року.
Всі були голі і босі. В родині ми все носили один після одного. Вже виношене і латане перелатане. Тільки можу сказати, що було чисте, бо мама прали використовуючи трави, які давали піну.
Бо і мила не було. Коли мама готувалися прати, то казали батькові переодягнися, а те я поперу. Іноді батько казав та на мені одежа ще чиста, але мама все рівно заставляли його переодягатися.
Україна збирала врожаї достатні, щоб прогодувати свій народ, Союз і частину продати за кордон.
Вивозили все і народ оббирали під чисту. А ми ходили голодні і пухлі і весною чекали коли з`явиться лобода і кропива.
За піднятий колосок, з уже зібраного колгоспного поля, садили до в'язниці.
Це не 1917-1941р.р., а вже після 1945 року так поступали з переможцями у власній державі.
Ввесь світ порівнює рівень життя сьогоднішнього року з минулим, щоб бачили, чи покращується життєвий рівень народу, добробут на краще.
До розвалу Союзу в 1991р. в тій державі, все порівнювали з 1913 роком. Всі вказівки відправлялися з Москви.
З Москви совети волали на ввесь світ за "совецкоє щастя", яке ми всі сповна відчували на собі.
Запорізька Січ це була колиска вільних людей. Сюди сходилися всі хто тікав від своїх гнобителів.
Тому російські царі видавали укази про заборону приймати на Січ тих хто тікав сюди і від російських панів. Але це не впливало.
Сюди продовжували приходити прості люди, які шукали притулку і захисту від переслідувачів. З часом, коли російський царат наклав заборони, а потім і знищив Запорізьку Січ, захист набагато зменшився.
Але довіра до Запорізької Січі, Запорізької землі не зменшилася.
Тому коли під час більшовицького перевороту в.Санкт-Петербурзі в 1917р, росіяни-ленінці влаштували бойню власному народу, громадянську війну, було гоніння і на родину Філіпових.