У складі бувшого Союзу, згідно конституції, були союзні республіки, автономні республіки, області, яким надавався статус національних.
Виходить, що керівники тієї держави не давали собі чітку відповідь, коли союзну державу, ніби, будували за національними ознаками, з правом добровільного виходу з Союзу, національного утворення.
Одночасно шельмували тих хто намагався відстоювати свої національні інтереси окрім російських.
В любій країні світу, взяти хоч би США, де проживають майже всі національності земної кулі, особи кожної національності гуртують свої національні громади. Спілкуються національною мовою, вчать дітей в недільних національних школах, підтримують зв'язки з земляками з материнської держави, зберігають національні традиції, обряди і т. д. Ніхто їх не шельмує, за зв'язки з материнськими країнами, за підтримку своїх національних традицій, мови. Навпаки, держави захищають їхні інтереси. Тому хоч українці в США, Канаді живуть понад 100 років, а їхні діти, внуки досконально володіють українською мовою і англійською.
Тепер, коли з Західних країн громадяни можуть вільно приїхати в Україну, ми бачимо і часто по мові не можна визначити, що вони з іноземної країни, поки не скажуть самі, що вони не громадяни України.
Що давно їхні батьки переїхали в еміграцію. Особливо це відбувалося під час перевороту 1917 року і під час другої світової війни.
Так не скажеш про тих хто з України попав жити в Росію.
Там уже перше покоління намагається не володіти рідною мовою, а про їхніх дітей вже немає чого говорити,вони українською не володіють.
Та навіть ті українці, які виїздили з села, де була українська мова, в армію, жити в місто, поверталися додому і з батьками вже говорили мовою суржику сусідньої держави. "уехала в льопне, а приехала в сьорпне".
В "Сивашській Одісеї" безпідставно проведена червона лінія і нав'язується думка, що майже всі народи світу пішли від етносу, який ніби проживав на територій майбутньої Росії, що першими були росіяни, а решта потім.
Тільки один приклад. Де первісній людині легше було прожити в теплій Індії чи в сибірських снігах. Коли люди ще не вміли робити одяг, взуття, зброю і т.д. В Індії простіше було зробити одяг з листків, а їжу зірвати з вічнозелених рослин. Пізніше, коли вже навчилися шити одяг і інше, ті племена переходили жити в більш північніші райони планети. Зрозуміло, що то була спочатку українська земля, аж згодом, багатьма століттями пізніше, освоювалися холодні райони планети в т.ч. і райони півночі.
В книжці вихвалялися дії, як царизму так і совдепів, про, ніби, їх "лояльність" до всіх народів, яких завоювала Росія.
Проводиться перекручена думка доброти до тих народів, яких Росія захопила силою. Багато говорити не треба. Взяти приклади і дії Росії стосовно тих незалежних країн, які відокремилися, скоріше вирвалися з лещатих обіймів Росії і після перевороту 1917 року і в пізніші часи включно з 1991 роком. Навіть сьогоднішня агресія проти Грузії, в серпні 2008 року. Раніше пересиляли росіян в усі республіки бувшого союзу і через них там контролювали ситуацію. Тепер винайшли іншу технологію для втручання в внутрішні справи незалежних країн. Сочатку на території Грузії в Абхазії і Південній Осетії бажаючим видавали російські паспорти, а потім в серпні 2008 року провели збройну агресію Росії в Грузії ніби для захисту тепер російських громадан.