Після смерті мами ми їхали в село. В авто Миколи, без хитрощів, я сказав йому і Марії, що на мене є заповіт на частину грошей.
Микола відразу сказав, а зі мною ти поділишся. Я відповів, що ще є живий батько, потім їх треба буде одержати. Але після цієї розмови він став ще агресивнішим. Буквально став цькувати батька на мене.
Від жадності він частину грошей приховував від своєї дружини і дочки в будинку батьків. А тепер почув запах і батьківських грошей.
Довго уговорював мене, щоб я дозволив відібрані гроші у сім`ї покласти на книжку на моє ім`я, щоб ще ішли і проценти.
Коли він став закручувати ситуацію відносно мене і планувати свої негативні дії наперед. Вирішив забрати ті гроші, які положив на моє ім`я. Для цього приїхав в Київ і привіз батька.
Нацьковуючи батька, що ніби я основний хто заперечує проти одруження батька з Юрчак, намовив його проти мене.
Мої пояснення батькові, що це неправда, батько не сприймав.
Тільки приїхав відразу дав ощадкнижку, бо вона була в нього, і вимагав піти одержати гроші.
По перше я не говорив про це своїй жінці, щоб не влаштувала скандал мені і не повідомила жінці Миколи і тоді б і від неї дісталося б мені.
Я пішов в ощадкасу, але мені сказали, що велику суму відразу не дадуть. Треба, точно не пам'ятаю, прийти через день чи два за ними. Сказав про це Миколі,
Він почав шантажувати і з батьком погрожувати, що підуть в партком і до адміністрації заводу зі скаргою на мене, що я погано відношуся до батька. Не допомагаю йому.
Через день я забрав гроші з ощадкнижки і віддав йому. Про що він написав росписку.
Але Миколу мучив заповіт на мене і він повів, таки, батька в партком брехати на мене. З цим задоволенням вони поїхали додому.
Пізніше, в 1986 році, як голова групи народного контролю, я викрив протиправні дії адміністрації, головного конструктора заводу.
Це переросло в великий скандал. За захистом я вимушений був звертатися в партійні і адміністративні органи заводу, держави і на незаконні дії адміністрації заводу відносно мене.
Всі мої звернення в вищі інстанції поверталися до тих хто мене цькував. Мене залякували, принижували, стали менше платити матеріально, проводили одні збори за другими, яких було понад 50 по "розбору" мене.
Микола використав цю ситуацію. Він від імені батька понаписував чергову брехню на мене і скрізь розсилав її. В Києві мені дали копію того пасквіля і я машиною поїхав в Тарасівку, заїхав до Миколи на роботу і він був змушений написати відмову від того пасквіля і зобов'язався більше не порочити мене.
Подібну відмову написав і батько, З тим пасквілем я ознайомив родичів і сусідів. Для них це був шок, говорили та це ж неправда, сказали мені напиши, що це неправда, пиши як було і є і ми підпишемося під цим.
Я написав разом з родичами про те що вони знали, там стоїть біля 20 підписів.
Пізніше з заводу з Києва організували поїздку до батька і родичів в Запорізьку область, для того щоб їх відколоти від захисту мене, на випадок коли мене посадять (цього тоді я ще не знав).
Але обіцянки Миколу не зупинили. Він склав на мене чергову заяву в органи КГБ, що ніби то я незаконно зберігаю вогнепальну зброю.