Борці УПА протистояли советам до 1955 року.
Переважно росіян засилали на боротьбу з УПА.
Ці засланці до 1952 року винищили до 500 тисяч чоловік населення, а живих відправили в північні гулаги. Туди ж вивезли і їх родини з дітьми.
Сьогодні українці розуміють, що то герої, які боролися за свою державу. Але після 14 років кучмізму Незалежна Україна, тим одиницям, які ще лишилися, не дала статус учасників війни і не вшановує достойно їх, бо бачите, Росія заперечує. Бо переважно на її території проживають ті кати і їх керівники, які нищили, в той період, українців і не хотіли б щоб їх назвали поіменно, іменами на які вони заслуговують.
До стор.195. Т.Г.Шевченко зовсім по іншому описує квітучі українські села з біленькими хатами, ніж це було зроблено в "Сивашській Одісеї" раніше. Та і тепер в Росії, де живуть українці, і в Приморському краї я бачив біленькі хати з квітучими садами, в противагу брудним, перекошеним хатам і іншим будовам на їхніх подвір'ях, де проживають росіяни.
До стор.210. Продовжена радянська брехня про Симона Петлюру. Його тут віднесено до банд, як це роблять і сьогодні в сусідній країні. Які ніби тероризували всю країну і приписана радянська брехня про єврейські погроми на Україні.
Совети всім цим прикривали вбивство союзними спецслужбами Симона Петлюри в Парижі. Незабаром борг Петлюрі буде повернуто.
Напишуть правду про нього і незабаром побудують йому на батьківщині на Полтавщині пам'ятник.
А вбивства їхніми спецслужбами продовжуються і тепер. В кінці 2006 року в Англії отруїли Литвиненка, який працював в спецслужбі, але лишив Росію, переїхав (втік) в Англію і прийняв громадянство Англії.
До стор. 211. Дуже, м'яко кажучи, скромно написано про сталінський голодомор 1932-33р.р.
Немає пояснень, що то вже робили не німці, а совети.
Що то була помста кремлівської влади українському народу, що він повстав проти колективізації 1929-30р.р., і русифікації, яка загальмувала розвиток української мови. і держави
Коли в селян всіх рангів відібрали все майно, худобу, зерно, знаряддя праці і не звертали уваги на те, що у селян не було чим годувати сім`ї.
В ті часи , як правило, мали по 10 і більше дітей.
Вимирали сім`ї, села. Люди ішли падали і вмирали.
Дійшло до того, що мертвих не було кому хоронити. Були випадки людоїдства. Про це розказувала очевидець тих подій, моя мама.
Жертвами голодомору стали і мій дід Гасенко Петро Оксентійович (1932р.) і баба Гасенко Лукер`я Іванівна (1933р.). Поховані вони в одній могилі, бо діду ще змогли викопати могилу а бабі вже ні.
Змішано в кучу терор царський, казні і терор сталінський з терором більшовицьким, включно до 1991 року.
Після розвалу, без єдиного вистрілу, в 1991 році комуністичної імперії (за виключенням чергових терористичних комуністичних погромів в Баку, Тбілісі, Вільнюсі). в Україні до влади прорвалися комуністи, прибічники Росії. Які без війни заново майже здали Україну Росії з криками, що нас хочуть продати Америці.