30.Кирило Сиваш 38 2 5 4 виход…..в пуре….
2 зара……..ель
Брат его
Степан Сиваш 28 2 5 2 здоров.
4
Вітя, як бачиш в різних документах і різних років я знайшов Кирила і Степана Сивашів. Кирило був хворий якоюсь хворобою, але я не зміг прочитати. Хочу попросити, пізніше, оригінал документів і може там зможу зрозуміти при збільшенні тексту.
Що таке 2 і 5 мені невідомо. Біля чисел 5 ще стоять якісь малі числа 4 і 2. Можливо то відомості про сім`ю. Пояснень я не знайшов.
Ось і все поки що, що я знайшов.
Чи привіз, що цікаве Федя з Пітера.
Вітя, ти писав, що можеш вислати мені відеозаписи.
Якщо немає проблеми, то вишли будь ласка.
07. 09 2003 рік.
Добрий день Вітя!
Я відправив тобі лист з останніми знахідками про Сивашів-козаків.
Чи одержав ти цього листа.
Я планував прочитати стан здоров`я Кирила Сиваша в оригіналі, але подумав і дійшов висновку, що це не важливо для нас.
Вітя, я хотів би знати твої плани і думку відносно подальшого перегляду, мною матеріалів в архіві. Чи я повинен ще переглядати їх в тому ж напрямку чи можливо щось треба змінити. Матеріалів по перепису, того періоду, дуже багато. Я переглянув просто краплю. Закінчується період збору урожаю в селі і я міг би більше часу виділяти для цієї роботи, якщо ти про це напишеш.
Чи є які відомості з Запоріжжя, Поліг інше? Чи дав якусь необхідну інформацію Степан Григорович Сиваш з Москви?
Я чекаю хоч короткої вісточки від тебе.
Мої думки ввесь час бродять в минулому.
Багато чого згадую і суттєвого для нас.
Мама дуже багато чого розказували тоді, але багато з того пролетіло мимо вух. Тільки тепер я зрозумів, що то ми зробили велику помилку, що не запам'ятали того всього.
В комуно-фашистську епоху з нас вибивали, щоб ми не пам'ятали своїх предків.
Бо не дай бог можуть пришити, що твоя рідня була "вороги народу".
Мама дуже багато розказували, як у 1932-33р.р. влада відбирала в селян продукти, зерно. Ходили з довгими металевими прутами, гостро заточеними і проколювали землю на подвір'ях, в клунях, будинках чи не закопане де зерно чи інше.
Відбирали навіть малі кількості з глечиків.
Як люди вимирали від голоду в ті часи, що було навіть людоїдство. Спеціальні бригади збирали мертвих і навіть ще не зовсім померлих і вивозили на цвинтарь.
Мої батьки, вважалося, були освічені.
Мама закінчили 2 класи, а батько 4 класи.
Після більшовицького перевороту багато людей не вміли прочитати, написати, навіть, своє прізвище і розписатися. Замість підпису ставили хрестик. Влада вирішила ліквідувати неписьменність.
Тоді, скорочено, це називали "лікнеп".
До цієї акції, в якості викладача, залучили і мого батька, Сиваша Івана Петровича. Він викладав, як учитель.
Вчив людей грамоті, письму, арифметиці. В якому це було році не пам`ятаю. Пізніше, кращих серед таких учителів, вирішили відправити самих на навчання. Батько казав, що пропонували йому їхати вчитися, здається в Харків. Але дома, це ще до колективізації, було дуже багато роботи і батьки батька запротестували проти поїздки.