Ще в 1784 році утворено Мелітопольський повіт, який увійшов до складу Таврійської губернії.
З 1806 року в Катеринославській губернії існував Олександрійський повіт. У 1842 році з Мелітопольського повіту виділено Бердянський повіт. Територія трьох названих повітів і становить сучасну Запорізьку область.
Царський уряд прагнув якомога швидше заселити родючі землі Приазов'я та пониззя Дніпра, роздавав землі російським і українським поміщикам, високопоставленим чиновникам, офіцерам.
В Катеринославській провінції протягом 1775- 1782 рр. було роздано 4470 тисяч десятин.
(Розсип. Полное географическое описание нашого отечества, т.14 СПб,1910, стран.162)
У 1770 р. почалося спорудження так званої Дніпровської укріпленої лінії, що пролягла через запорізькі степи між річками Дніпром і Бердою. Система укріплень складалася з семи фортець: Кирилівської-на річці Токмачці, Григорівської і Микитівської-на річці Кінській, Олександрівської -в гирлі річки Сухої Московки.
Наприкінці 18-початку 19ст. переселенці утворили села і на землях поміщика Мордвіна в Бердянському повіті.
Переважну більшість казенних земель заселяли колишні Запорізькі та українські козаки із слобідських полків та з полків Полтавської і Чернігівської губернії.
Тікаючи від кріпацького гніту, поселялися тут і численні кріпаки з центральних губерній та Правобережної України….
У 1860-1861 рр. під час переселення частини Кримських татар до Туреччини слідом за ними туди подалися і 60 тисяч ногайців. Внаслідок цього в Приазов'ї спустіло 96 аулів.
На вільні землі переселялися люди з Північної Таврії, та кріпосні селяни з Київщини, Чернігівщини, Воронезької і Тамбовської губерній та переселенці з-за кордону.
Кірове (Оріхівського району) до 1939 року -Жеребець.
На околиці села протікають річки Конка і Жеребець. На березі колись повноводної річки Жеребець, де нині розташоване село, в 1745-1765р.р. існував великий Запорізький зимівник.
В 1770 році тут розпочато будівництво Кряжової фортеці, що входила до складу Дніпровської укріпленої лінії. Залишки п'яти редутів збереглися до нашого часу.
Поблизу фортеці засновано хутір Жеребець, де мешкали відставні солдати та будівельники. За переписом 1782р. тут налічувалося 79 дворів, проживало 639 чоловіків. Невдовзі хутір став військовою слободою.1798р. її перетворено на село.
(Запорізький обл. держ. архів ф56, опис. 1, справа 57 аркуш 106)
Відставні солдати одержали земляні наділи і урядову позичку для купівлі тягла та реманенту. Згодом сюди переселено кілька десятків сімей державних селян з Полтавської губернії.
Близько 10 тисяч десятин землі навколо Жеребця були передані царським урядом "в рангову дачу і по чину особо" майору Кадуліну, підпоручику Буракову, титулярному раднику Булицькому.
Між 1839 і 1844р.р. поблизу села оселилося чимало однодворців і чиншової шляхти. Багато землі міністерство держ. Майна віддало і новим переселенцям.
В 1859 році Жеребці налічували 764 двори, проживало 4650 чоловік. Земельний наділ на ревізьку душу дорівнював 8 десятинам. Після реформи 1861р. селян Жеребця примусили сплачувати надзвичайно високі поземельні податки, що становило 10,4крб на ревізьку душу.